Переднє слово. Український тризуб. Символ тризуб - герб України

Очевидно, що коли тризуб перейнято з чужої культури, то в ній він ідейно повинен мати аналогію й відігравати подібні ж ролі: державну, національну, релігійну. Так було у греків, з культури яких римляни, кельти, українці багато собі засвоїли в національній переробці.
За старою легендою, яку читаємо в Гомера, грецькі боги Зевс, Посейдон (Нептун) і Плутон (Аїд) згідно жеребка одержали собі в царство: Посейдон – море, Зевс – небо, Плутон – підземні темноти, а земля й Олімп дісталися їм у спільне царство. У Гомера Посейдон зветься земле-держцем і має скіпетр у формі палиці з тризубом, як символом божественної влади царя й могутності над водними просторами й стихіями. Для бою Посейдон мав довгого меча. Коли бог вітрів спустив їх з ланцюга, то Посейдон, рятуючи моряків, тризубом прогнав вітри й утишив хвилі. Як розповідає Гомер в Іліаді, Посейдон і Феб (Аполлон), щоб розваляти стіни аргів'ян, направили на них потоки вод річок, Аполлон сполучив їх у одне гирло, Зевс послав дощ, а «земледержець Посейдон із тризубом у руці ходив грізний перед бурхливими потоками води і все розвалював ними». Щоб надати комусь сили, Посейдон торкався до нього тризубом. За ахейців стояли разом: Посейдон, Гермес (Меркурій), Атена Паллада. Тризуб у Посейдона – це його скіпетр божественного царства, влади й могутності над водною стихією, він бог щасливої морської й взагалі водної подорожі, безпечної плавби й порятунку суден на морі. Його тризуб є знаком якоря й символізує функції якоря, що рятує судна й людей від загибелі в водах.
Жінка Посейдонова Амфітріта теж із тризубом. Прозерпіна, жінка підземного бога Плутона, теж із тризубом – вона царює над підземними водами й жене їх у зерна й коріння рослинного царства.
За грецькою легендою (у Геродота), населення України походило від Зевса, який зійшовся з дочкою Дніпра й од них розмножилося населення України. Тут є наявним сполучення царства Зевса з царством Тризуба. Цим легенда споріднює населення України з еллінами, з греками. Старі греки називали придніпрянців калліпідами, мікселлінами, тобто покручами еллінів з тубільцями України. Геродот пише, що народ гелони жив на території нині півдня Волині, на Поділлю й Київщині. Це були греки, що переселилися з грецьких городів, поміщалися з тубільцями й балакали двома мовами: грецькою й тубільною. Вони зберегли вірування греків, мали еллінських божків, жертвенники, храми й особливо шанували бога Діоніса (Бакха), в честь якого кожних два роки улаштовували свята з оргіями (Геродот, «Історія», кн. IV., гл. 108). Сліди цих свят, як описав Чаговець, зоставалися ще й в XIX ст. На Київщині найстаріші географічні й топографічні назви й досі грецькі. У київській плутаній міфології багато грецького. Існування тризуба в Києві річ природна, бо грецька атмосфера там історична. Київський «скотій бог» був богом багатства, торгу, грошей. В «Руській Правді» гроші звуться «скот». Це – грецький Гермес, римський Меркурій, бог торгу, багатства, посланець богів по справах, бог шляхів, морської, річної й сухопутної подорожі, хитрощів, красномовства, мистецтва, науки. Він теж мав тризуб на поміч у подорожі по морю й річках. Стилізація його тризуба різноманітна: то держальце з трьома гілочками, то держальце, на якому два крайні являють собою перстень або два персні з лозини, кінці якої сплітаються коло руки. Це – символ дороги, шляху, який кружляє й кінчається щасливо там, де починається, а приносить капшук грошей, що держить Гермес у другій руці. Бокові зубці бувають у Гермеса із двох гадюк, символу його хитрощів та лукавства, який заради багатства умудрився вкрасти в самого Аполлона 50 років і залагодив цю справу подарунком ліри з черепахи. Побачимо, що й Нептуна і Гермеса дуже шанували боспоряни.