Поняття навчання, як дидактична категорія. Ознаки навчання
Правильне розуміння та обгрунтування фундаментальних категорій загальної дидактики «навчання», «процес навчання», «навчальний процес», «дидактичний процес» сприяє науковому визначенню її предмета. Аналіз сучасної педагогічної літератури свідчить про певні методологічні розбіжності щодо їх застосування.
Ось, наприклад, думка польського вченого-дидакта В. Оконя:
«Наші знання про процес навчання загалом неповні та неточні... Наскільки раніше говорили про процес викладання, концентруючи увагу на діяльності вчителя, настільки на сучасному етапі право на «громадянство» отримав термін «процес навчання». Цей термін включає викладання, учіння й, більше того, – формування вихованця за його активної участі, реалізацію в його особистості певних цілеспрямованих дій».
Ч. Купісевич уникає вживання таких понять і використовує дидактичну категорію «процес викладання й учіння».
Основні напрями розв'язання поняттєво-термінологічних проблем досить повно розкриті в роботах І. М. Кантора, В. М. Полонсъкого та інших учених.
- По-перше, слід знати принципи формулювання дидактичних термінів Г. І. Железовською та С. В. Єрьоміною:
- однозначність, системність (систематичність);
- уживання слова в його прямому значенні;
- здатність до деривації;
- стислість.
- По-друге, важливе значення мають лексикографічна діяльність у галузі педагогіки взагалі та в теорії навчання зокрема, а також уніфікація поняттєво-термінологічної системи теорії навчання.
Таким чином, у теорії навчання можна виділити три основні аспекти поняттєво-термінологічних проблем:
- методологічний,
- структурологічний і
- порівняльний.
Проаналізуємо методологічний аспект, пов'язаний насамперед із вдосконаленням системи дидактичних понять і термінів, тобто їх упорядкуванням, систематизацією, уточненням змісту та обсягу. Ця робота має пріоритетне значення для становлення теорії навчання та її науковості, ефективного впливу на гуманізацію та демократизацію національної системи освіти.
З'ясування змісту дидактичних категорій потребує чіткого їх визначення, бо вони не є тотожними і не є синонімами, приміром вихідні поняття – процес і навчання.
Процес – зміна стану системи навчання учнів як цілісного педагогічного явища, послідовне поступове просування вперед для досягнення цілей навчання, виховання і розвитку.
Про складність дидактичної категорії «навчання» свідчать різні підходи авторів до його визначення.
Наприклад, дефініції С. П. Баранова:
навчання – це штучно організована пізнавальна діяльність з метою прискорення індивідуального психічного розвитку й оволодіння пізнаними закономірностями оточуючого світу; П. І. Сікорського:
навчання – це така суб'єктна педагогічна взаємодія, яка забезпечує виховання, саморозвиток і розвиток взаємодіючих суб'єктів, засвоєння ними необхідних знань, навичок і вмінь, методів пізнання навколишнього середовища;
М. Д. Ярмаченка:
навчання – ще вужча, ніж освіта, категорія. Це педагогічний процес, в ході якого учні під керівництвом спеціально підготовлених людей (учителів, вихователів, інструкторів, у вищих навчальних закладах – викладачів) опановують знання, оволодівають уміннями й навичками. Процес навчання завжди двосторонній. Він охоплює діяльність учителя (викладання) і діяльність учня чи студента (навчання);
С. У. Гончаренка:
навчання – цілеспрямований процес передавання і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини. Навчання – процес двосторонній: діяльність учня – учіння і діяльність учителя – викладання.
Цікавим є те, що більшість авторів під час визначення «навчання» використовують філософічне поняття «процес», тобто навчання має процесуальний характер і не може існувати без нього.
Отже, навчання – це планомірна, організована, спільна і двостороння діяльність учителів і учнів, спрямована на свідоме, міцне і глибоке опанування останніми системи знань, навичок і вмінь, процес, під час якого набувається загальна освіта, формується і розвивається особистість учня, його світогляд, засвоюється досвід людства і професійної діяльності.
І. П. Підласий виділяє такі ознаки навчання:
- двосторонній характер;
- спільна діяльність учителів і учнів;
- керівництво з боку вчителя;
- спеціальна планомірна організація й управління;
- цілісність і єдність;
- відповідність закономірностям вікового розвитку учнів;
- управління розвитком і вихованням учнів.
Він уважає, що в сучасній дидактичній системі сутність навчання не зводиться до передавання готових знань, чи самостійного подолання труднощів, чи особистісних відкриттів, а відрізняється розумним поєднанням педагогічного управління з особистою ініціативою і самостійністю, активністю школярів. Сучасна дидактика прагне до розумового раціоналізму. її кредо і головна мета – виводити учнів на певний рівень навчання мінімальними витратами часу, сил, засобів.
Зміст підручника "Ягупов В.В. Педагогіка"
Поняття процес навчання. Основні ознаки навчального процесу ►