Принцип наочності в навчанні

10.4. Система сучасних дидактичних принципів

Принципи навчання, що стосуються діяльності суб'єктів викладання (вчителів) та їхньої методики

Принцип наочності в навчанні вважається похідним від принципу доступності: чим насиченішим є унаочнення заняття, тим доступнішим буде пояснення нової теми. Сутність цього принципу можна передати висловом: «краще один раз побачити, ніж сто разів почути». Він спирається на провідну роль зорових аналізаторів у сприйманні зовнішнього світу (адже за їхньою допомогою людина отримує від 80 до 90 відсотків інформації). Тому навчальний матеріал потрібно подавати в найбільш унаочненій формі.

Засновник цього принципу Я. В. Коменський стверджував, що необхідно здобувати мудрість не з книг, а з неба, землі, дубів і буків, а якщо ми маємо намір передавати учням істинні й достовірні знання, то повинні навчати за допомогою особистого спостереження і чуттєвої наочності.

Основні правила принципу наочності:

1. чітко визначити мету використання засобів наочності;
2. комплексно використовувати такі види наочності, які давали б найбільший ефект, але ні в якому разі не зловживати ними;
3. активно залучати суб'єктів учіння до роботи із засобами наочності;
4. керувати спостереженнями суб'єктів учіння;
5. відкидати все зайве, щоб не викликати додаткових асоціацій;
6. застосовувати наочність на всіх етапах навчального процесу;
7. демонструвати засоби наочності послідовно в міру подання навчального матеріалу;
8. забезпечувати змістовність і естетичність їх оформлення;
9. наочність має відповідати психологічним закономірностям сприймання;
10. не використовувати засоби наочності як самоціль, а вдало доповнювати матеріал, що вивчається;
11. не переоцінювати й не недооцінювати роль наочності в навчанні тощо.

Під час навчання необхідно застосовувати різні види наочності – натуральну, образну, словесно-образну наочність (динамічну і статичну, пласку і об'ємну).

Наочність виконує такі функції:

– сприяє розумовому розвиткові суб'єктів учіння;

– допомагає виявити зв'язки між науковими знаннями й життєдіяльністю, теорією і практикою;

– полегшує навчально-пізнавальну діяльність учнів і сприяє формуванню у них інтересу до професійних знань;

– допомагає сприймати предмет, що вивчається, у його розмаїтті;

– сприяє формуванню мотивації пізнання довколишньої дійсності тощо.

Отже, принцип наочності можна визначити як «сукупність норм, які випливають із закономірностей процесу навчання і стосуються пізнання дійсності на основі спостережень, мислення і практики на шляху від конкретного до абстрактного, і навпаки».