Класифікація методів навчання за Харломовим, за Онищуком (за дидактичними цілями і завданнями) і за Алексюкам (бінарні методи навчання)

11.2. Класифікація методів навчання

Білоруський дидакт І. Ф. Харламов подає удосконалений варіант класифікації методів навчання за рекомендаціями М. О. Данилова і Б. П. Єсипова. Всі методи навчання він поділяє на п'ять груп:

– методи усного викладу матеріалу й активізації пізнавальної діяльності суб'єктів учіння;

– методи закріплення матеріалу, що вивчається;

– методи самостійної роботи над осмисленням і засвоєнням нового матеріалу;

– практичні методи;

– методи перевірки й оцінки знань, навичок та вмінь.

У сучасній вітчизняній дидактиці найбільш популярними є праці А. М. Алексюка та В. О. Онищука, в яких подається історія розвитку методів навчання та їх класифікація.

За дидактичними цілями та завданнями В. О. Онищук так розподіляє методи навчання :

– комунікативний метод навчання (дидактична мета – засвоєння готових знань);

– пізнавальний метод навчання (дидактична мета – сприйняття, осмислення і запам'ятовування учнями нового матеріалу);

– перетворювальний метод навчання (дидактична мета – засвоєння учнями знань і творче використання навичок та вмінь);

– систематизований метод навчання (дидактична мета – узагальнення і систематизація знань, навичок і вмінь);

– контрольний метод навчання (дидактична мета – з'ясування якості засвоєння знань, навичок і вмінь та їх корекція).

А. М. Алексюк пропонує дотримуватися бінарних методів навчання, тобто подвійних, коли метод і форма навчання зливаються в єдине ціле. Він науково обгрунтував ідею бінарних методів, які було висунуто в 20-х роках минулої доби автором підручника з педагогіки А. Г. Пінкевичем (1925), згодом – Г. Ващенком, у 50-х роках – М.М. Верзиліним.

А. М. Алексюк підкреслює, що «бінарна класифікація методів навчання має в своїй основі поділу не одну, а дві істотні ознаки і через те містить значно більшу інформацію про кожний метод навчання, ніж будь-яка інша класифікація, в основу якої покладено кожну ознаку», і, відповідно, класифікацію здійснює за двома ознаками: «характер і рівень пізнавальної самостійності й активності учнів, а також ті джерела, з яких учні набувають знань». Наприклад, названі іншими авторами словесні методи він поєднує з формами того самого типу та визначає чотири рівні їх застосування:

1) на інформаційному рівні словесна форма набуває бінарного характеру словесно-інформаційного методу;

2) на проблемному рівні – словесно-проблемного;

3) на евристичному рівні – словесно-евристичного;

4) на дослідницькому рівні – словесно-дослідницького.

Аналогічно класифікуються бінарні методи наочної форми (наочно-інформативний, наочно-проблемний, наочно-практичний, наочно-евристичний, наочно-дослідницький) і практичної форми (практично-евристичний, практично-проблемний).