Ягупов В.В.

Практичні методи навчання: лабораторні роботи, практичні роботи, інструктаж

11.3. Традиційні методи навчання

Практичні методи навчання

Лабораторні роботи призначені для вивчення явищ природи за допомогою спеціального обладнання. Наприклад, у школі вони застосовуються насамперед на уроках хімії, біології, фізики.

Позитивний аспект цих занять полягає в тому, що вони сприяють зв'язку теорії з практикою, забезпечують набуття суб'єктами учіння навичок і вмінь користування лабораторним обладнанням, формують у них первинні навички та вміння дослідницьких дій. Лабораторні роботи проходять у формі фронтальних занять або індивідуально.

Суть практичних робіт полягає в застосуванні отриманих знань під час вирішення практичних завдань. Вони передбачені навчальними програмами, їх виконують після вивчення теми чи розділу курсу. Конкретна методика практичної роботи та її зміст залежать від специфіки навчального предмета.

За характером діяльності суб'єктів учіння вони близькі до лабораторних робіт, сприяють поглибленню знань, навичок і вмінь, стимулюванню пізнавальної діяльності, дають змогу провести контроль і корекцію.

Основні етапи проведення практичних робіт:

1) пояснення вчителя (теоретичні аспекти проблеми практичної роботи);

2) показ (інструктаж учителя щодо виконання певних дій);

3) проба (виконання роботи окремими учнями, спостереження іншими);

4) виконання роботи (самостійне виконання роботи кожним учнем, допомога учителя тим, хто має проблеми);

5) контроль (прийом робіт учнів та їх оцінка).

Такі заняття формують у суб'єктів учіння вміння організувати власну навчально-пізнавальну діяльність і набути первинних практичних навичок й умінь застосовувати отримані знання на практиці; визначати цілі діяльності; окреслювати завдання та умови їх вирішення; планувати свою діяльність; складати графік виконання роботи; готувати матеріали й інструменти; здійснювати самоконтроль, самооцінку якості виконання роботи та вносити необхідні корективи.

Більш якісному проведенню практичних занять сприяє методично правильний інструктажкороткі, лаконічні й чіткі вказівки щодо виконання тих чи інших дій. Він, як правило, передує проведенню різних вправ і практичних робіт.

Дидактична цінність інструктажу полягає в тому, що він забезпечує підготовку учнів до навчальної та іншої діяльності за допомогою практичного показу послідовності її виконання, пояснення змісту й умов оптимально вдалого здійснення. Правильний з методичного погляду інструктаж ефективно поєднує теоретичні знання учнів з діями, які вони виконуватимуть під час запланованих практичних занять. Зв'язуючи теоретичні знання з практичними навичками та вмінням, він формує в свідомості учнів модель дій, яку вони повинні виконати. Це не тільки запобігає виникненню помилкових варіантів мислення, але передусім забезпечує правильне зорове уявлення про порядок реалізації визначених дій.

Конкретний зміст інструктажу та його особливості визначаються дидактичною метою, методичним задумом, специфікою навчального предмета, навчальною базою, рівнем підготовленості учнів, педагогічною майстерністю вчителів. Кожний учасник інструктажу повинен знати мету, завдання і порядок заняття та послідовність виконання власних дій. Місце проведення інструктажу має відповідати тому місцю, де проводитиметься запланований захід. Це можуть бути класи, спортивний зал тощо. Під час інструктажу використовуються такі прийоми: розповідь, пояснення, показ, демонстрація тощо. Особливу дієвість має, безумовно, правильний показ відповідних дій.

Для забезпечення ефективності інструктажу необхідно:

– чітко й докладно визначити предмет, мету і послідовність спостереження;

– зосередити увагу суб'єктів учіння на суттєвих елементах дій певного механізму або власних дій;

– забезпечити сприятливі умови для спостереження;

– забезпечити такий темп пояснення, який відповідає послідовності показу основних дій;

– створити умови для практичного ознайомлення учасників інструктажу з відповідними видами техніки та обладнання або їх моделями.