Методи контролю і самоконтролю в навчанні. Самостійна робота учнів

11.3. Традиційні методи навчання

Методи контролю і самоконтролю в навчанні

Методи контролю і самоконтролю – обов'язкові складові елементи процесу навчання. Вони допомагають побачити досить повну картину всього навчального процесу, сприяють виявленню рівня реальних досягнень учнів у навчанні, з'ясуванню недоліків цього процесу і шляхів їх подолання, внесенню до нього необхідних коректив, надають дидактичному процесові логічної, змістової, організаційної і методичної завершеності.

Основною функцією цих методів є контрольно-регулювальна. Це означає, що контроль не повинен відокремлюватися від навчального процесу, а бути його компонентом і виконувати також навчальні, виховні, розвиткові, спонукальні функції. Характеристику та аналіз основних видів контролю і самоконтролю подано в наступних розділах.

Самостійна робота учнів

У навчанні особливе місце посідає самостійна робота учнів над матеріалом, що вивчається. Формування особистості учня відбувається не тільки під впливом організованих навчально-виховних заходів, а й завдяки індивідуальним намаганням самих учнів. Відомо, що ніхто просто так не отримує певну сукупність знань, навичок і вмінь; їх можна здобути, тільки доклавши чималих зусиль.

Практика свідчить, що найбільш ефективним є навчальний процес у тих освітніх системах, де він спирається на змістовну самостійну роботу учнів. Тому сучасна дидактика більше уваги має приділяти обгрунтуванню методики самостійного опанування учнями теоретичних знань, практичних навичок та вмінь.

Самостійна робота учнів – це сукупність різноманітних навчальних прийомів і дій, за допомогою яких вони самостійно закріплюють і поглиблюють раніше набуті теоретичні знання, практичні навички й уміння, а також оволодівають новими. Вона має надзвичайно важливе значення для формування й удосконалення знань, мислення й переконань. Тому цей метод є внутрішньою основою будь-якого іншого методу навчання і необхідною передумовою дидактичного зв'язку різних методів навчання між собою. Сучасні освітні процеси і науково-технічна революція роблять метод самостійної роботи одним із основних.

У різних освітніх системах є свої сприятливі умови для самоосвіти учнів. У школі – це домашня навчальна робота, суть якої полягає в самостійному виконанні завдань учителя з метою повторення і глибшого засвоєння навчального матеріалу, його застосування на практиці. Тому для учителя важливо уміло її організувати і методично забезпечити. Домашні завдання включають:

/ засвоєння нового матеріалу за підручником;

/ виконання усних вправ;

/ виконання письмових вправ;

/ самостійні тренування;

/ виконання творчих робіт з літератури;

/ проведення спостережень з біології, географії, фізики;

/ виконання практичних і лабораторних робіт з біології, хімії, фізики;

/ виготовлення таблиць, діаграм, схем;

/ самостійний перегляд кінофільмів, телепередач, прослуховування радіопередач тощо.

Найбільш складним видом є робота з друкованими джерелами, тому під час занять необхідно учнів вчити працювати з літературою, надавати їм індивідуальну консультацію та допомогу.

Плануючи й організовуючи самостійну роботу учнів, учитель має враховувати такі моменти:

– психологічні механізми процесу учіння;

– добові біоритми роботи головного мозку;

– велика кількість інформації, отримана під час планових занять, забувається зразу ж після цих занять, тому необхідне повторення;

– дуже часті повторення за короткий час, навпаки, гальмують процес запам'ятовування;

– кількість і частота повторень мають залежати від обсягу матеріалу, що вивчається, і його новизни;

– учні завжди краще запам'ятовують систематизований, корисний для практичної діяльності матеріал;

– будь-який матеріал краще пригадується не відразу після повторення, а через певний час;

– матеріал, що вивчається, краще запам'ятовується, наприклад, тоді, коли учень вчиться 10 годин протягом кількох днів;

– обов'язковою повинна бути зміна виду діяльності Учнів, тобто потрібно вміло чергувати їх розумову і фізичну працю та відпочинок;

– заохочення учнів за успіхи в самостійній роботі сприяють формуванню у них мотивації до цієї роботи тощо.

Правила організації самостійної роботи учнів:

докладне визначення завдань з відповідних навчальних дисциплін як для окремих учнів, так і для всього класу;

конкретне формулювання певних проблемних завдань для вирішення під час самостійної роботи;

забезпечення учнів в достатній кількості навчальною літературою, посібниками;

створення належних організаційно-методичних умов для самостійної роботи;

всебічне врахування індивідуально-психічних особливостей учнів, їх здібностей, інтересів, нахилів;

систематичний контроль і дійова допомога учням під час самостійної роботи.

Отже, щоб самостійна робота учнів у повному обсязі реалізувала свої освітні та виховні функції, вона має бути планомірною, систематичною та змістовною.