Принцип суб'єкт-суб'єктного характеру виховних взаємин

18.2. Основні вимоги принципів виховання

Принципи виховання, що стосуються всіх компонентів виховного процесу

Принцип суб'єкт-суб'єктного характеру виховних взаємин. Перетворення вихованців в активних і зацікавлених суб'єктів власного самовдосконалення, стимулювання внутрішньої активності вихованців у формуванні та постійному самовихованні особистості має стати наріжним каменем виховання. А. М. Бойко ці взаємини вважає основою гуманістичної парадигми виховання в національній системі виховання.

На думку В. О. Сухомлинського, природа міжособистісних стосунків досить складна, тому одним із головних завдань навчально-виховного процесу є наповнення цих взаємин реальним змістом, метою і спільною діяльністю. Вихователів і вихованців повинна об'єднувати «духовна єдність». Для цього особа вихователя має приваблювати, захоплювати, одухотворяти вихованців цілісністю, красою ідейно-життєвих поглядів, морально-етичних засад. «Якщо ви хочете бути могутньою силою, що впливає на колектив, будьте для своїх вихованців, за висловом Тараса Шевченка, апостолом правди і науки, совістю народу»1.

Вихователь покликаний творчо розвивати особистість вихованця, формувати яскраву індивідуальність. Визнання цього принципу означає наявність у процесі виховання рівноправної особистості вихованця – суб'єкта самовиховання, який має стати вихователем для себе. Таке виховання грунтується на повазі до людської індивідуальності, на визнанні права людини бути такою, якою вона є, наданні їй можливості творчого самовдосконалення. Особливе значення надається не тільки опануванню певною спеціальністю, а й вихованню на засадах професійних, національних і загальнолюдських цінностей і, відповідно, формуванню у вихованців високих моральних рис, які є основою життєвих орієнтирів і соціальної поведінки.

Основні вимоги цього принципу:

– визнання особистісного підходу у вихованні, що створює надзвичайно сприятливі умови для всебічного розвитку особистості вихованця;

– визнання вихованця повноправним учасником виховного процесу та його перетворення в активного учасника самовиховання;

– цілеспрямоване формування мотивації самовдосконалення;

– чітке визначення цілей, завдань, змісту, прийомів і способів самовиховання;

– прищеплення вихованцям навичок і вмінь самовиховання, ознайомлення їх з ефективними технологіями вдосконалення позитивних якостей і нівелювання негативних;

– максимальне сприяння розвитку розумових, фізичних і духовних якостей вихованців;

– орієнтація на позитивні якості вихованця, сприйняття його таким, яким він є, пошана до його особистості тощо.