Виховні функції соціального середовища. Внутрішній порядок школи. Ритуали. Взаємовідносини у класі

21.2. Виховні функції соціального середовища

Особа, яка вступає до навчального закладу (школи), потрапляє до нового соціального середовища – навчального, де домінують специфічні норми і правила поведінки й діяльності.

Вплив такого середовища на особистість вихованця відбувається у двох площинах: у конкретному класі та в школі. Клас – це основна ланка організації та проведення навчального процесу, складовою частиною якого є виховання. Водночас клас є невід'ємною складовою школи.

До факторів навчального середовища, які мають найбільший вплив на формування і розвиток особистості вихованця, належать внутрішній порядок школи, ритуали, громадська діяльність, громадська думка.

Внутрішній порядок школи, дотримання якого є обов'язковим для кожного учня, формує внутрішню само-організованість й самодисципліну учнів, сприяє розвиткові навичок і вмінь дисциплінованої та культурної поведінки, самовдосконалення. Виховне значення внутрішнього порядку школи полягає у тому, що він опосередковано впливає на свідомість і підсвідомість вихованця, на формування навичок і звичок вихованої поведінки та на розвиток її мотивації, часто діє безпосередньо на його підсвідомість.

Ритуали формують в учнів усвідомлення святості та непорушності вимог загальнолюдських, національних і певних професійних цінностей, відданість українському народові, високі духовні та морально-психічні якості. Ритуали повинні бути чітко організовані, глибоко продумані, відповідати високому естетичному рівню.

Впливаючи на духовний світ учня, звертаючись до його ідеалів, інтересів та переживань, ритуали формують його особистість. За допомогою ритуалів можна досягти таких цілей, яких складно досягнути іншими методами та формами виховання.

Найбільший виховний вплив мають такі ритуали: віддавання честі державним символам, урочисті збори, присвячені державним, професійним та іншим святам, урочистий початок і закінчення навчального року тощо.

Виховна цінність ритуалів залежить від способів їх реалізації: організації, форми, змісту, емоційної насиченості, урочистої обстановки тощо.

Взаємовідносини у класі – це різні види стосунків особистості та мікрогруп у формі розподілу внутрішньогрупових ролей та обов'язків. Громадська діяльність спрямована на задоволення різноманітних потреб учнів, пов'язана з внутрішньою потребою особистості будь-якого учня у самовираженні, намаганні заповнити позанавчальний час корисною діяльністю, що спрямована на задоволення різноманітних потреб учнів та на їх самовдосконалення. З цією метою проводяться загальні збори учнів, спортивні та культурні заходи, випускається радіогазета, налагоджуються різні контакти з батьками та громадськістю, організовуються предметні гуртки тощо.

Значення громадської діяльності полягає, першою чергою, в створенні виховних ситуацій – «спеціально організованих педагогічних умов з метою виявлення чи формування в процесі життєдіяльності школярів системи відповідних ставлень». Виховною є будь-яка ситуація, коли вона набуває педагогічного спрямування. Громадська діяльність створює надзвичайно сприятливі умови для обгрунтованого формування таких ситуацій. Тому чим привабливішою учневі видаватиметься ця діяльність, тим вона буде мотивованішою, складнішою, відповідальнішою в його очах, тим більше він витратить енергії для її організації, проведення та аналізу отриманого результату і тим якіснішим буде виховний і практичний ефект.

Є дві групи прийомів створення виховної ситуації:

1) творчі прийоми (доброта, увага і піклування; активізація прихованих почуттів; пробудження гуманних почуттів; вияв засмучення; зміцнення віри у власні сили; довіра; залучення до цікавої діяльності);

2) гальмівні прийоми (паралельна педагогічна дія, наказ, ласкавий докір, натяк, показна байдужість, іронія, розвінчання, вияв обурення, попередження, вибух).