Основні виховні функції навчального середовища. Проблема адаптації

21.2. Виховні функції соціального середовища

Основні виховні функції навчального середовища

Світоглядна чи ціннісно-орієнтаційна функція розкриває зміст моральної спрямованості навчального колективу – соціальну цінність, інтегративну єдність її мети, цілей, мотивів; перспективи розвитку колективу. У шкільному середовищі формується громадська думка щодо різноманітних суспільно-політичних явищ. Ці явища обговорюються, переживаються – і випрацьовуються колективні погляди, які безпосередньо впливають на формування ціннісних орієнтацій особистості, здатні забезпечити всебічний, гармонійний розвиток особистості учня в колективі та через колектив, прийняття членами даного колективу групових норм і цінностей.

Адаптаційна функція навчального середовища полягає в забезпеченні входження учнів у ритм шкільного життя. Така потреба виникає з необхідністю пристосування свідомості, психіки та анатомічно-фізіологічної сфери дитини до умов школи. Учень має перебудувати ритм свого життя, змінити навички та звички щоденної поведінки, підпорядкуватися умовам навчально-пізнавальної діяльності. Це пристосування може бути формальним і активним. Якість цього процесу залежить переважно від соціального оточення учня.

Адаптація учня до умов школи може бути тимчасовою, постійною, байдужою, ситуаційною і фрагментарною.

Процес адаптації і реадаптації учня триває протягом всієї навчально-пізнавальної діяльності у конкретній школі.

Функція емоційного розвантаження в навчальному середовищі реалізується через позитивний соціально-психологічний клімат і морально-психологічну атмосферу, що визначає самопочування кожної особистості у ньому, її задоволення групою, відчуття комфорту від перебування в ній, характер міжособистісного сприймання і налагодження взаєморозуміння, емоційний настрій. Особливо цьому сприяють змістовні культурно-виховні заходи.

Організаційна функція полягає у сприянні процесам самоорганізації, самоуправління, самовдосконалення особистості учня, створенні умов для виявлення здібностей кожного, взаємній відповідальності, взаємовиручці. Потенційна ефективність навчального колективу повністю проявляється у взаємодопомозі, виконанні в разі потреби функцій ровесників, а також учителів.

Коригуюча функція враховує ступінь розвитку групових норм – загальних правил поведінки, яких дотримуються учні у класі та школі (колективні думки, традиції і правила поведінки); групових процесів (етапи виникнення, розвитку та розпаду малої групи, рівні розвитку малої групи, керівництво та лідерство); систему санкцій. Також характер педагогічного процесу передбачає прямий виховний вплив на учнів, не допускає неорганізованості, недисциплінованості. Через те шкільне середовище безпосередньо застосовує соціалізаційні, ресоціалізаційні та профілактичні функції до кожного учня.

При проведенні виховної роботи у навчальному колективі працівники органів освіти, насамперед – учителі, класні керівники, психологи та ін., повинні враховувати не тільки фактори, які позитивно впливають на формування особистості, але й чинники, які об'єктивно існують в навчальному колективі та можуть заважати розвиткові особистості учня в бажаному напрямі.

Виникають психологічно-вікова, соціальна та індивідуально-психічна проблеми адаптації учня в навчальному колективі.

Психологічно-вікова проблема пов'язана з тим, що в процесі створення стійкого образу «Я», який проходить саме в шкільному віці, виникають фактори, що можуть викликати труднощі у вихованні особистості – занижена нестійка самооцінка, яка призводить до депресивних та невротичних реакцій, або завищена самооцінка, яка може виявитися джерелом агресивності, соціальної дезадаптації.