Завдання виховання. Основні цілі виховання в українському суспільстві
Відповідно можна визначити основні цілі виховання в українському суспільстві. Вони розподіляються на дві групи:
- формування комплексу якостей особистості вихованця, необхідних для самоусвідомлення, самореалі-зації, самоствердження і самоактуалізації;
- формування сукупності соціально-психічних і професійних якостей особистості вихованця, необхідних йому для професійної діяльності.
Отже, виникає система цілей виховання в умовах освітньо-виховної системи, які становлять таксономію цілей виховання. Вона передбачає виокремлення конкретних категорій та ієрархізацію виховних дій. У сучасній педагогіці є багато цілей виховання. їхній діапазон надзвичайно широкий: від незначних змін деяких якостей людини до кардинальних змін особистості.
Цілі виховання конкретизуються через систему виховних завдань, які об'єднуються в пріоритетні виховні напрями: національне (громадянське), розумове, трудове (професійне), правове, моральне, фізичне, екологічне виховання тощо. Ці напрями взаємопов'язані, доповнюють один одного, мають самостійне методологічне значення і в сукупності утворюють систему виховання в нашому суспільстві.
«Реально метою виховання в умовах екологічної, економічної і духовної кризи нашого суспільства... має стати виховання життєво активного, гуманістично спрямованого громадянина демократичного суспільства, який би у своїй життєдіяльності керувався культурно-національними і вселюдськими принципами».
Настанова на виховання активного в діях та вчинках громадянина сприятиме розвиткові духовного, соціального, психічного і фізичного потенціалів вихованця, а самоактуалізація і самореалізація в основних видах людської діяльності – всебічному формуванню його особистості.
Таким чином, основна мета виховання має максимально віддзеркалювати запити нашого суспільства й відповідати перспективам його розвитку. Тому правомірно стверджувати, що основною метою виховання в українському суспільстві є формування у вихованців наукового світогляду, прищеплення їм комплексу загальнолюдських, національних і професійних норм, правил, цінностей та ідеалів поведінки, професійної діяльності.
Мета й ідеал виховання діалектично взаємозв'язані.
«Перебудова життя, – пише О. Вишневський, – а в царині освіти – навчально-виховного процесу – це передусім перехід до віри в інші ідеали, а відтак і до життя, зорієнтованого на них. Ідеал – це вічний, досконалий, але недосяжний взірець. Він є стимулом для особистої і громадянської діяльності, він живить наше буття, зміцнює моральні устої, підтримує сумління. Сила ідеалу – нездоланна, а тому «ідеалісти» легко переносять труднощі буденного життя».
Будь-який ідеал є метою, але не навпаки. Умова трансформації мети в ідеал – коли в свідомості особистості вихованця продукт професійної діяльності розглядається в площині досконалості, завершеності, тобто коли результат максимально повно відповідає інтересам, потребам, бажанням індивіда та суспільства.
Бути досконалим – значить перебувати на найвищому щаблі розвитку, володіти всіма достоїнствами. Ідеали мають цінність для вихованців, бо в них відображається не просто майбутнє, а таке, в якому всі позитивні характеристики доведені до рівня досконалості та з яким порівнюється нинішній стан речей. Ідеали – це еталони, зразки предметів, явищ, вчинків вихованців, суспільних відносин.
◄ Основні цілі виховання в українському суспільстві
Зміст підручника "Ягупов В.В. Педагогіка"
Ідеал українського виховання. Чинники формування ідеалу особистості ►