Аналіз змісту дослідної проблеми

Аналіз змісту дослідної проблеми полягає насамперед у визначенні типу дослідної проблеми, виходячи з характеру предметного зв'язку проблемного питання і виду «дослідної діяльності», до якої питання належить. Це визначення передбачає проведення аналізу проблеми за такими ознаками:

• джерело проблеми;
• вид дослідної діяльності;
• обсяг досліджень;
• ступінь актуальності досліджень;
• належність до певної наукової дисципліни.

Джерело проблеми

Проблемні питання з точки зору джерела проблеми можуть бути

• автогенними (виникають у педагогіці та нею інспіровані) і
• гетерогенними (виникають за межами педагогіки).

Наприклад, проблемне запитання «Які виховні функції виконує колектив?» є автогенним, бо виховні функції будь-якого колективу належать до теорії виховання. А проблема, наприклад, «Формування мотивації самовиховання студентів вищих навчальних закладів» є гетерогенною, тому що є предметом зацікавленості декількох наук – психології мотивації, психології самовиховання, педагогіки вищої школи, теорії виховання, психології виховання, психології особистості тощо.

Вид дослідної діяльності

Відповідно до критерію «вид дослідної діяльності» питання педагогіки можуть бути теоретичними і практичними.

З точки зору методології теоретичний характер дослідних проблем полягає у відсутності необхідності проведення практичних досліджень і експериментів. Дослідник використовує вже відомі, визнані всіма знання, його дії спрямовані на критичний аналіз цих знань, на систематизацію, узагальнення та створення нових концепцій. Практичний характер дослідних проблем випливає з необхідності проведення емпіричних дій, організації дослідних методів і безпосереднього використання їх результатів.

Обсяг досліджень

На основі наступного критерію – «обсягу досліджень» – можна виокремити відкриті та закриті проблеми. Проблемні питання відкритого типу характеризуються тим, що за ними проводилися і проводяться дослідження, але рівень отриманих результатів не задовольняє педагогічну практику й оцінюються вони як неповні, які викликають сумніви та вимагають подальшого вивчення.

Проблемні питання вважаються закритими у тому разі, коли науковими колами вони визнані як повністю вивчені та розв'язані.

Сформульовані вище питання є відкритими, а також актуальними і перспективними.

Змістова обгрунтованість проблемного питання полягає у визначенні його типу (за метою та способами наукового дослідження). Змістовий аналіз проводиться на основі аналізу зв'язку змісту предметної частини питання з обсягом і видом діяльності. Наприклад, можна скласти близько 900 питань, залежно від варіантів питальних слів. Ураховуючи засоби дослідного підходу й мету поставлених питань, визначають такі типи останніх:

• описові (за допомогою яких можна отримати знання, що стосуються функціонування та сутності педагогічних явищ);
• з'ясувальні (тобто питання, що починаються питальним словом «чому»);
• квазіз'ясувальні (включають такі питальні речення, що є похідними від з'ясувальних питань і водночас безпосередньо не слугують для з'ясування педагогічних явищ, фактів або залежностей і не мають питального слова «чому»);
• праксеологічні (безпосередньо пов'язані з метою, видами, умовами певних навчально-виховних дій).