Методи педагогічного дослідження: анкетне опитування. Зміст запитання анкет

Анкетний метод

Анкетне опитування – це метод педагогічного дослідження за допомогою анкет. Анкета – впорядкований за змістом та формою набір завдань, підготовлених у вигляді опитувального листа.

Анкетування застосовується в педагогіці для збирання первинних даних і, на відміну від інтерв'ю, може здійснюватися заочно. Зміст запитань і спосіб відповідей на них заздалегідь плануються.

Надійність даних анкетного опитування залежить від таких умов:

1. відповідності запитань програмі дослідження, його завданням;
2. вилучення «зайвих» та відбору необхідних запитань;
3. дотримання правил розвитку теми: на початку – прості запитання, що стосуються подій і фактів; далі – складніші запитання (думки, оцінки); ще далі – найбільш складні (вибір рішень, відповіді у вільній формі); під кінець – знову прості запитання про демографічні дані;
4. ясності формулювання запитань, їх однозначності;
5. чіткості варіантів відповідей (у закритих запитаннях);
6. достатнього простору для відповідей на відкриті запитання;
7. однозначності всіх елементів вибору в часі, частоті подій, згоди чи незгоди («так» чи «ні») із запропонованими варіантами відповідей;
8. відсутності будь-яких натяків на бажану відповідь;
9. наявності контрольних запитань;
10. наявності комбінацій прямих та опосередкованих, особистих і неособистих запитань.

Надійність даних анкетного опитування перевіряється двома шляхами:

1. повторним опитуванням за тією ж процедурою і тих же осіб (так визначається стійкість інформації);
2. контролем даних анкетного опитування іншими методами – опитуванням третіх осіб, спостереженням, аналізом доступних документів.

Анкетний метод є вельми економним, що дає змогу аналізувати та обробляти дані за допомогою статистики. Він застосовується у педагогіці тільки в комбінаціях з іншими методами.

Зміст запитань

Серед різноманітних за змістом запитань, що використовуються в бесідах, інтерв'ю та анкетах, можна виокремити декілька типів.

1. Запитання, що виявляють фактичну інформацію про особистість та становище опитуваного (вік, освіта, професія тощо). Ці відомості нерідко сприймаються опитуваними як особисті. Ось чому в ході інтерв'ю більшість таких запитань задається, як правило, під самий кінець, коли між інтерв'юером і опитуваним налагоджено певний контакт.
2. Запитання, що виявляють минулі або сьогоднішні факти поведінки. Тут мають на увазі запитання про ті чи інші дії як самого опитуваного, так і інших осіб.
3. Запитання, що виявляють ставлення до фактів, відносин, мотивів та норм поведінки. Тут отримати достовірну інформацію найважче. Ні для кого не секрет, що можлива істотна різниця між відповіддю опитуваного на запитання (що він зробив би в такій-то ситуації) і його дійсною поведінкою. Стикаючися із запитаннями подібного типу, опитуваний частіше, ніж у попередніх випадках, поводиться нещиро або ухиляється від відповідей.
4. Запитання, що виявляють інтенсивність думок і відношень.