Види педагогічної діяльності. Основні функції педагога

Діяльність вихователя, першою чергою, пов'язана з людським чинником і передбачає наявність комунікативно-стимулювального компонента. Для його ефективної реалізації вихователь повинен мати такі особистісні якості:

1. бути людиною доброю, любити вихованців такими, якими вони є; це – головний мотив педагогічної діяльності;
2. вміти емпатувати вихованцям;
3. бути оптимістом;
4. персоніфікувати людину майбутнього;
5. бути творчою людиною тощо.

Безумовно, ці якості педагога виявляються під час спілкування, і це передбачає його високогуманність. Характер цього спілкування має велике виховне значення. Адже, першою чергою, виховують не самі слова, а ступінь прояву в них індивідуальності вихователя і його особистісних якостей, тобто в процесі спілкування він реалізує свою людяність і неповторність. Ш. О. Амонашвілі визначає це так: «Яке спілкування у вихованні, таким і є саме виховання»1. Узагальнено це визначається як педагогічний такт. Доречна думка К. Д. Ушинського: педагог лише тією мірою виховує і навчає, якою він сам працює над власним вихованням і освітою.

В. О. Сухомлинський основним предметом у школі вважав людинознавство. Він намагався наповнити весь навчальний процес любов'ю до дитини.

Наступний напрям діяльності вихователя – аналітично-оцінковий, зміст якого полягає в аналізі як власних дій, так і дій вихованців, виявленні їхніх позитивних сторін і недоліків, порівнянні отриманих результатів із запланованими тощо. За допомогою аналітично-оцінкової діяльності відбувається зворотний зв'язок, тобто своєчасно визначаються конкретні результати навчально-виховної роботи й вносяться необхідні корективи. Цей вид діяльності дуже відповідальний; її об'єктивність свідчить про зрілість вихователя.

Іще один вид діяльності – дослідницько-творчий, що має пронизувати всі попередні види діяльності та своєчасно наповнювати їх новим змістом. Діяльність вихователя базується на дослідницьких даних, які, з одного боку, стосуються визначення індивідуально-психічних особливостей вихованців, їхніх нахилів, життєвих настанов, а з іншого – з'ясування рівня опанування ними знань, навичок і вмінь, духовного, інтелектуального і фізичного розвитку. Все це потребує від вихователя творчого ставлення до всього педагогічного процесу.

Творчість вихователя – це джерело його оптимізму, всебічного розвитку, гуманного мислення, оригінального проведення педагогічних заходів, їх постійного вдосконалення тощо. З творчих вихователів виростають дійсно великі постаті – справжні майстри своєї справи. Можна сказати й так: там, де немає творчості, там немає вихователя.

Педагогічні функції

Із структури діяльності педагога випливають основні його педагогічні функції. Педагогічні функції – це приписання педагогові напрямів застосування професійних знань і вмінь. Звичайно, головним напрямом застосування педагогічних зусиль є навчання, освіта, виховання, розвиток і формування учнів. Відповідно, основною функцією педагога, на думку І. П. Підласого, є управління процесами навчання, виховання, розвитку і формування особистості вихованця. «Не вчити, а направляти учіння, не виховувати, а керувати процесами виховання покликаний учитель. І чим ясніше розуміє він цю свою головну функцію, тим більше самостійності, ініціативи, свободи надає своїм учням. Справжній майстер своєї справи зостається в навчально-виховному процесі ніби «за кадром», за межами вільних дій учнів, а насправді – керованого педагогом вибору».

Основні функції педагога:

• цілепокладання,
• діагностування,
• прогнозування,
• проектування,
• планування,
• інформування,
• організація,
• оцінка і контроль,
• коригування,
• аналіз і дослідження.

Отже діяльність педагога різнобічна, гуманна і змістовна, вона потребує ґрунтовної підготовленості і має багато вимірів.