Бельгія. Населення Бельгії. Історія Бельгії

Бельгія

Площа – 31 тис. км кв.
Населення – 10,1 млн. чоловік.
Столиця – Брюссель.
Державний устрій – конституційна монархія.

Бельгія розташована на північному заході Європи. Клімат її помірно теплий, морський. Поверхня переважно низовинна: тільки південно-східну її частину займає невисокий гірський масив Арденни. Вузька смуга Фландрійської низовини між Північним морем і Арденнами здавна вважалася «прохідним двором» Європи. Тут пролягав кордон між Римською Галлією, населеною в цій частині кельтськими племенами белгів, і германським світом. На полях Бельгії під Ватерлоо остаточно були розбиті армії Наполеона. У першу і другу світові війни німці використали територію Бельгії для наступу на Францію.

Населення Бельгії складається з двох етнічних груп: фламандців (їх 55%) і валлонів (30%). Фламандці є нащадками германських племен, їхня мова належить до германської групи індоєвропейських мов і близька до мов голландців і німців. Валлони – нащадки белгів, романізованих Стародавнім Римом, їхня мова належить до романської групи індоєвропейської мовної сім'ї і близька до французької, фламандці заселяють північ країни (Фландрію), валлони – південну частину (Валлонію). Між ними знаходяться провінція Брабант і місто Брюссель, де переважає двомовне населення. Етнічні непорозуміння і нерівність економічного розвитку північних і південних районів привели у 80-х роках до надання Фландрії, Валлонії і Брюсселю обмеженої культурної та економічної автономії. За сповідуваною релігією більшість бельгійців є католиками.
Густота населення в Бельгії є однією з найвищих у світі (338 чоловік на 1 км кв.). Традиційно Бельгія вважається міською країною. Міста тут давні і дуже багаті на історичну спадщину, яку вони ретельно зберігають. Територія Бельгії є одним з головних осередків європейського Відродження (XVI ст.) і славнозвісна фламандською школою малярства (XVII-XVIII ст.). Брюссель, Антверпен, Гент, Брюгге, Льєж є справжніми архітектурними заповідниками, художніми музеями і великими центрами міжнародного туризму.
Незалежною країною Бельгія стала в 1830 р. До того часу її територія неодноразово змінювала своїх володарів. У різні часи Бельгією правили Стародавній Рим, Франкська держава, Бургундія, Іспанія, Австрія, Франція та Нідерланди. Як промислова і торгова країна, Бельгія має майже 800-річну історію. Ще в XII-XV ст. Фландрію звали «майстернею Європи». Тут процвітали міста, текстильне (вовняне) виробництво і обробка металів, ювелірна справа, грошові операції. У XVIII-XIX ст. Бельгія першою на континенті здійснила промисловий переворот. Цьому сприяли наявність власного вугілля в долині річок Самбри і Маасу, а пізніше руд кольорових металів з Бельгійського Конго (сучасне Конго (Кіншаса) – колонія Бельгії в 1876-1960 pp.). Добування вугілля, металургія, важке машинобудування, включаючи виробництво зброї, і текстильна промисловість – таким було промислове обличчя Бельгії напередодні другої світової вгини.
В другій половині XX ст. ця структура зазнала істотних змін. Вугільна промисловість практично припинила своє існування. Видобуток вугілля скоротився з 30 до 2 млн. т на рік. Причинами були низька якість вугілля, складні геологічні умови і велика глибина його залягання. Важливого значення набула імпортна нафта. Виробництво стало більш диверсифікованим, виникли нові галузі машинобудування та хімічної промисловості.