Швейцарія. Загальна характеристика Швейцарії

Швейцарія

Площа – 41 тис. км кв.
Населення – 7,0 млн. чоловік.
Столиця – Берн.
Державний устрій – конфедерація 23 кантонів.

Швейцарія – гірська країна. Південно-східну її частину займають Альпи. На північному заході простяглися середньовисотні, але важкопрохідні гори Юра. Між Альпами і Юрою лежить Швейцарське плоскогір'я, або Міттельланд. Абсолютні його висоти понад 300- 600 м, клімат помірно теплий, вологий. Середня температура в січні становить -1°С, у липні вона досягає 21°С, річна сума опадів 800-1000 мм. Плоскогір'я дренує річка Ара – притока Рейну. Воно багате на озера тектонічно-льодовикового походження: Женевське, Невшательське, Цюрихське, Боденське та інші. Міттельланд займає 1/3 території країни, але на ньому зосереджені 4/5 населення, головні міста і господарський потенціал.
Найважливішими природними ресурсами Швейцарії є Альпи як рекреаційний район, а також гідроенергія та належні умови для розведення великої рогатої худоби молочного напрямку.
За мовою і культурою населення країни поділяється на германо-швейцарців (70% жителів), франко-швейцарців (20%) та італо-швейцарців (10%). Невелику групу (50 тис. чоловік) складають ретороманці, які є нащадками найдавніших мешканців цих земель, їхня мова належить до романської групи індоєвропейських мов. Етнічних протиріч у Швейцарії не існує. Усі чотири етноси, хоча й живуть компактними групами, вважають себе швейцарцями. Вони мають однакові права, їхнім мовам надано офіційний статус. За релігійними переконаннями населення поділяється майже порівну на протестантів і католиків.
Близько 1 млн. чоловік у Швейцарії становлять тимчасові іноземні робітники з сусідніх країн – італійці, французи, німці.
Тільки 62% жителів вважаються міськими. При оцінці цього факту треба мати на увазі, що і в сільській місцевості Швейцарії панує міський спосіб життя. В сільському і лісовому господарстві зайнято лише 200 тис. чоловік, або 6% робочої сили. Для Швейцарії характерні невеликі й маленькі міста.
Датою народження незалежної Швейцарії вважають 1291 р. Важливими етапами в її історії була боротьба кантонів з феодалами (ХІІІ-XV ст.) і епоха Реформації (XVI ст.). В середні виси серед швейцарців гірських кантонів було поширене найманство в іноземних арміях. Швейцарія стала притулком для релігійних і політичних мігрантів з інших країн. В 1815 р. було визнано її нейтралітет. Цей статус країни, особливо в роки першої і другої світових воєн, сприяв значному збільшенню її багатства й розвитку продуктивних сил.
Швейцарія – одна з найрозвинутіших і найбагатших країн світу: її ВНП у розрахунку на душу населення є найвищим у світі, а високоспеціалізована економіка є надзвичайно ефективною. Близько 1/5 робочої сили країни становлять іноземні робітники. Швейцарія імпортує більше, ніж: експортує. Дефіцит покривається за рахунок туризму, банківської і страхової справи, транспортних послуг.