Словенія. Столиця Словенії - Любляна. Місто Марибор. Характеристика Словенії

Словенія

Площа – 20,3 тис. км кв.
Населення – 2,0 млн. чоловік.
Столиця – Любляна.
Державний устрій – республіка.

Словенія – країна Південно-Східної Європи. В складі колишньої Югославії вона була її найрозвиненішою частиною, і тепер за рівнем економічного й соціального розвитку в Центральній і Південно-Східній Європі її можна порівнювати з Чехією.
За рельєфом Словенія є гірською країною. Вона майже повністю лежить в Альпах. Невелику частину на півдні займають окраїни Динарських гір. Територія дренується притоками Драви і Дунаю – річками Мурою і Савою. Клімат країни помірно теплий, вологий, з характерною для гірських місцевостей вертикальною зональністю. Корисними копалинами і орними землями Словенія бідна. Головними її багатствами є гідроенергетичні та лісові ресурси, поклади ртуті, луки і пасовища, умови для рекреації і туризму, транспортно-географічне положення.
Слов'янські племена з'явилися в межах сучасної Словенії в VI-VII ст., але дуже скоро вони потрапили в залежність від стародавніх германців (баварців, франків) і потім майже шість з половиною століть (1278-1918 pp.) були під владою австрійських Габсбургів. Вони зазнали сильного впливу німців, є католиками, багато з них двомовні, тобто володіють, крім своєї, ще й німецькою мовою.
Майже половина словенців живуть у містах і тільки 8% з них зайняті в сільському господарстві. 46% – працюють у промисловості, включаючи добувну й енергетику, і 46% – у третинному секторі. Характерним для матеріального виробництва цієї маленької країни є його сильна диверсифікація. Працюють ГЕС і ТЕС. Видобувають буре вугілля, свинець і ртуть. Виплавляють чорні і кольорові метали. Продукція обробної промисловості – це передусім електротехніка, автомобілі, хімікати, текстиль, деревина і папір. Характерним є розосередженість промислового виробництва в безлічі малих і маленьких міст. Сільське господарство є інтенсивним. Вирощують пшеницю, кукурудзу, картоплю, трави, фрукти. Розводять велику рогату худобу молочного напрямку і свиней, а також племінних коней.
Значного розвитку набув міжнародний туризм, природною базою якого є Альпи з їх рекреаційними можливостями, а також невелике (лише 46 км) узбережжя Адріатичного моря і карстовий рельєф Динарського нагір'я. Печера Постоша-Яма претендує на звання найбільшої в Європі. Багато історичних та культурних пам'яток є в містах.
Транспортна система Словенії має густу мережу залізничних і шосейних шляхів. Вона зв'язана з транспортними системами сусідніх держав, передусім Австрії та Італії. Маленьке містечко Копер на Адріатичному узбережжі – єдиний морський порт країни. Але вихід з нього у відкрите море проходить через територіальні води сусідніх держав. Традиційно морські перевезення здійснюються через італійський порт Трієст і хорватський – Рієку.
Торговими партнерами Словенії тепер стали Австрія та Італія. Проте вона зацікавлена і в ринках колишньої Югославії.
Серед міст Словенії найбільшими є Любляна і Марибор. Любляна (280 тис. жителів) – столиця, економічний і культурний центр країни. Місто виникло ще за часів Стародавнього Риму. Воно багате на історичні і культурні пам'ятки. Його університету вже 400 років. У Любляні часто відбуваються міжнародні виставки, ярмарки, змагання. Місто лежить на важливих міжнародних транспортних шляхах, які з'єднують Центральну Європу з Адріатикою найкоротшим і найзручнішим маршрутом, обминаючи Альпи зі сходу. Через Любляну проходять залізниці, які з'єднують Відень з Трієстом і Белград з Мюнхеном. Марибор перш за все промисловий центр. У колишній Югославії за обсягом виробництва він поступався лише Загребу, Белграду і Любляні.