Природні умови Африки. Населення Африки

Африка

Господарська оцінка природних умов і ресурсів Африки

Африка багата своїми ресурсами. Втім, тут треба враховувати як її площу і кількість населення, так і те, що ці ресурси розподілені нерівномірно, і одні країни ними багаті, інші – бідні. За характером поверхні континент поділяють на «Низьку» (Північна, Західна і Центральна) і «Високу» (Східна і Південна) Африку. Близько 2/5 площі займають тропічні пустелі, понад 2/5 – субекваторіальна савана і менш як 1/5 – екваторіальний ліс. Узбережжя крайньої півночі і крайнього півдня – субтропіки Характер зволоження в Африці нерівномірний. Окремі території перезволожені, а 2/3 відносяться до категорії напіваридних чи аридних. Екологічний баланс між природою і людиною в умовах примітивних методів господарювання, як про це свідчать періодичні посухи в зоні Сахелю, дуже нетривкий. Окремі види птахів, гризунів і комах (саранча, цеце) завдають багато шкоди господарству і є причиною епідемічних захворювань.
Всесвітньо відоме багатство Африки на дику фауну. Чимало вживається заходів, щоб зберегти цю спадщину. На континенті 172 території проголошено національними парками. Але рівноваги між інтересами людини і диких звірів ще не досягнуто. Негативним є й вплив світового ринку з його нелегальним попитом на африканську екзотику.

Населення Африки

Африка – класична територія «демографічного вибуху». З 1950 по 1994 р. Її населення зросло з 220 до 700 млн. чоловік. З них майже 580 млн. живуть на південь від Сахари. Сахара та інші пустелі, сухі савани та екваторіальний ліс майже безлюдні. Найгустіше заселені долина Нілу, середземноморське узбережжя Магрибу, узбережжя Верхньої Гвінеї та південної Нігерії, нагір'я Ефіопії, район Великих озер і південний схід Південно-Африканської Республіки (ПАР). Як правило, це все місцевості, які мають більш-менш стабільні умови для розвитку землеробства. Значну густоту населення мають і гірничопромислові округи в Південній Африці.
У Північній Африці 1/2 населення є сільськими жителями. Їх спосіб життя такий же, як і в Південно-Західній Азії. На південь від Сахари частка сільського населення зростає до 3/4. Люди живуть тут селами, розмір яких значно коливається залежно від конкретних умов. Кожне село – тісно споріднена громада на чолі з вождем або старшиною. Традиційні житла враховують природне середовище і побудовані з підручних матеріалів – глини, соломи, трави чи листя. Велику роль у селах відіграють центральні майданчики, на яких відбуваються традиційні свята та церемонії. Характер і умови життя сільського населення Африки на південь від Сахари мало змінилися за останній час; тільки великі села, і то не всюди, мають школу, крамницю та лікувальний заклад.
Процес урбанізації в Африці здійснюється досить швидкими темпами. Вже 27 міст (6 у Північній Африці і 21 на південь від Сахари) мають більше мільйона жителів кожне. Серед них переважають столиці. Міста Північної Африки існують ще з римських часів або були засновані в ході арабських завоювань, тобто в VII ст. Їхній зовнішній вигляд поєднує ісламські та європейські риси. На південь від Сахари старовинними містами треба вважати Аксум в Ефіопії (йому більше 2000 років), Томбукту в Малі, Кано та Ібадан у Нігерії (вони відомі з середніх віків). Решта міст була заснована лише з появою європейців. Характерним для столичних міст Субсахарської Африки є поява в них модерних європеїзованих центрів. Вони співіснують з районами, які безпланово забудовані одноповерховими традиційними оселями, перенаселені і не мають ніяких комунальних зручностей. Гострою в містах є і проблема робочих місць. Серед міських функцій головними є управлінські, торгово-розподільчі та обслуговуючі.