Перший лейбористський уряд Великобританії

§10-11. Великобританія у міжвоєнний період

Перший лейбористський уряд

Парламентські вибори 1923 р. відбувалися у складних умовах. Економічне становище країни залишалося складним. Оздоровлення економіки мало відбуватися за рахунок розвитку нових галузей: авіа- та машинобудування, хімічної промисловості тощо. Основні галузі промисловості (добувна, вугільна, металургійна, суднобудівна, текстильна) переживали занепад. Зовнішня торгівля так і не досягла довоєнного рівня. Економічна криза Англії значною мірою обумовлювалася технічною відсталістю її промисловості, частка якої у світовому промисловому виробництві (дані без СРСР) становила у 1926-1929 pp. 9,8%. У 1913 p. – 14,8%.
На виборах 1923 р. до палати общин було обрано 258 консерваторів, 158 лібералів і 191 лейборист. Консервативна партія втратила 100 депутатських місць, а з ними й абсолютну більшість у парламенті. Консерватори і ліберали не змогли домовитися про створення коаліційного чи однопартійного уряду. Формування нового кабінету було доручено лейбористам. 23 січня 1924 р. лідер лейбористської партії Рамзей Макдональд сформував уряд.
До передвиборної програми лейбористи включили такі пункти, як перегляд Версальської системи, проведення політики миру, націоналізація основних галузей економіки, введення податку на капітал, ліквідація безробіття й житлової кризи, підвищення заробітної плати.
Разом з тим лейбористський уряд проводив прийнятну для великого капіталу політику розвитку приватної ініціативи. Парламент прийняв закони про пільги для промислових підприємств та про зниження податків на прибутки монополістичних компаній. Водночас у відповідності з передвиборною програмою лейбористський уряд збільшив пенсії людям похилого віку та інвалідам, прийняв закон про будівництво житла для робітників.
У лютому 1924 р. перший лейбористський кабінет зважився на встановлення дипломатичних відносин з СРСР. Р. Макдональд домагався від радянського уряду сплати боргів і відшкодування колишнім англійським інвесторам збитків, завданих націоналізацією власності.
Проте задовольнити потреби різних верств англійського суспільства лейбористам не вдалося, що викликало розчарування виборців. 9 жовтня 1924 р. Р. Макдональд подав у відставку. Парламент було розпущено. У грудні цього ж року відбулися нові парламентські вибори, на яких перемогли консерватори. Вони отримали 413 місць. Лейбористам дісталось 151, а лібералам – 40. Консерватори залишалися при владі до середини 1929 р.