Рожик М.Є. та ін. Всесвітня історія: Новітні часи – Панування латифундизму і засилля іноземних монополій в Латинській Америці у міжвоєнний період

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Всесвітня історія 10 клас

§41-42. Особливості розвитку країн Латинської Америки у міжвоєнний період

Панування латифундизму

На початку XX ст. в країнах Південної Америки проживало майже 5% населення земної кулі. Значні внутрішні райони її території були майже незаселеними. Наприклад, басейн р. Амазонки залишався неосвоєним. Багатомільйонні маси людей зосереджувалися у великих містах: Буенос-Айресі, Сан-Пауло, Мехіко, Ріо-де-Жанейро та ін. Розвиток ринку в Латинській Америці відбувався в особливих умовах. Цей регіон відігравав роль аграрно-сировинного резерву світового господарства. Економіка здебільшого розвивалася екстенсивно і мала аграрно-експортний характер.
У сільському господарстві панував латифундизм. В Аргентині, Мексиці, Бразилії великим господарствам належало 30% сільськогосподарських угідь. Великі масиви землі зосереджувалися в руках небагатьох родин. Водночас тісні зв'язки зі світовим ринком прискорювали реформування у латифундистських господарствах. При збереженні старих кабальних форм оренди розширювалося використання найманої праці. У багатьох країнах вся економіка залежала від виробництва одного-двох видів продуктів для експорту, що спотворювало господарство, зумовлюючи його орієнтацію на якусь одну сільськогосподарську культуру чи продукцію тваринництва. Так, Аргентина була одним із найбільших постачальників на зовнішній ринок м'яса й зерна, Бразилія і Колумбія – кави, Куба – цукру, країни Центральної Америки – тропічних культур і т. д.
Найбільші землевласники прагнули домогтися контролю над політичним життям. їхні інтереси часто збігалися з прагненнями торгово-фінансових кіл та іноземного капіталу.
Фактична монополія латифундистів на землю спричинила безземелля і малоземелля селянства, знижувала його життєвий рівень, гальмувала розвиток сільськогосподарського виробництва. Латифундистські господарства, орієнтовані на експорт, підпорядковували національну економіку іноземному капіталові.

Засилля іноземних монополій

У роки першої світової війни Латинська Америка постачала продовольство і стратегічну сировину воюючим країнам, що прискорило процес розвитку ринкових відносин у цьому регіоні. Почали виникати численні галузі національної промисловості, споруджуватись залізниці, автомобільні шляхи. Однак панування латифундистів серйозно гальмувало розвиток національного капіталу.
Після війни посилилась експансія міжнародного капіталу в латиноамериканські країни. Франція й Нідерланди зосередили свою увагу на Карибському басейні. На Мексику і Центральну Америку припадала переважна частина північноамериканських капіталовкладень. Друге місце за інвестиціями в цьому регіоні посідала Англія. Кризові явища 1920-1921 pp. зумовили скорочення попиту на продукцію латиноамериканських країн і завдали значної шкоди їхній економіці.
Латиноамериканська еліта вимагала від урядів своїх країн активізації економічної ролі держави. В Аргентині, Мексиці, Бразилії, Чилі, Уругваї, Колумбії, Болівії, на Кубі втілювалися в життя різні варіанти державного регулювання економіки: вводилися протекціоністські тарифи, здійснювалася державна закупівля сільськогосподарських продуктів, надавалася фінансова допомога сільському господарству.
Водночас у Бразилії, Мексиці, Чилі й Колумбії активізувалися націоналістичні настрої, головною метою яких було збереження національного суверенітету й державної незалежності.
В окремих випадках під тиском національних патріотичних сил, репрезентованих різними демократичними рухами і партіями, державна влада здійснювала серйозні антиімперіалістичні заходи. Так, у Мексиці, Чилі, Болівії і на Кубі були націоналізовані окремі галузі індустрії, що послабило позиції іноземних монополій. Однак нафтові американські й англійські компанії продовжували зберігати привілейоване становище в латиноамериканському регіоні, а позиції німецьких монополій у другій половині 30-х років навіть зміцнилися.
Посилення державного сектора в економіці Латинської Америки спричинило кризу традиційних структур політичної влади. Великі земельні власники змушені були поступатися нею на користь підприємців. Різко збільшилася кількість чиновників, поліції і жандармерії, зросла роль армії.

◄ Особливості розвитку країн Латинської Америки у міжвоєнний період

Зміст підручника "Рожик М.Є., Ерстенюк М.І., Пасічник М.С., Сухий О.М., Федик І.І.Всесвітня історія: Новітні часи: 1914-1945 роки."

Диктаторські режими Латинської Америки у міжвоєнний період ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Всесвітня історія 10 клас

Загрузка...