Четвертий поділ Польщі. Початок Другої світової війни

§45. Початок Другої світової війни. Події 1939-1941 років

Четвертий поділ Польщі

Друга світова війна розпочалася неспровокованим нападом Німеччини на Польщу.
Напередодні війни німецький уряд поставив перед Польщею вимогу передати Німеччині Данциг (Гданськ), який мав статус вільного міста, і надати право прокласти через «польський коридор» німецькі автостради й залізницю. Нацистська пропаганда звинувачувала польський уряд у дискримінації німецького населення, що мешкало у Польщі. 28 квітня 1939 p. Німеччина розірвала німецько-польський договір 1934 р. про ненапад.
Уже 25 серпня 1939 р. у Гданськ прибув німецький лінкор «Шлезвіг Гольдштейн», капітан якого мав наказ Гітлера: 1 вересня 1939 р. о 4 год. 45 хв. розпочати обстріл польських укріплень на півострові Вестерплятте.
Намагаючись виправдати свої агресивні дії перед світовою громадськістю та власним народом, гітлерівці здійснили підступну провокацію, яка послужила приводом до початку другої світової війни.
Увечері 31 серпня група озброєних есесівців, переодягнених у польську форму, увірвалася в приміщення радіостанції прикордонного міста Глейвіц і захопила її. Кілька разів вистріливши перед мікрофоном, гітлерівці зачитали польською мовою текст, що закликав до війни з Німеччиною. Незабаром усі радіостанції Німеччини передали в ефір екстрене повідомлення про напад Польщі на Німеччину. Подібні провокації були здійснені за наказом гітлерівського командування і на інших ділянках німецько-польського кордону. Незадовго до цих подій Гітлер під час розмови зі своїм генералітетом в Оберзальцберзі цинічно заявив: «Я дам пропагандистський привід для розв'язання війни, а чи буде він правдоподібний – не має значення. Переможця потім не спитають, говорив він правду чи ні». Напад у Глейвіці був використаний як привід для нападу на Польщу.
1 вересня 1939 р. о 4 год. 45 хв. німецька авіація завдала бомбових ударів по головних комунікаціях, аеродромах, промислових і воєнних об'єктах, економічних та адміністративних центрах країни. Сухопутні війська, що вдерлися в Польщу з території Сілезії (група армій «Центр» під командуванням генерал-полковника Г. Рундштедта), Померанії і Східної Пруссії (група армій «Північ» під командуванням генерал-полковника Ф. Бока), отримали наказ – наступати на Варшаву. Німецький лінкор «Шлезвіг Гольдштейн» відкрив вогонь з усіх гармат по Вестерплятте.
В основу плану «Вайс» («Білий») німецьке верховне командування поклало ідею «блискавичної війни». 62 сухопутні дивізії (загальною чисельність 1,6 млн. чол., 2,8 тис. танків, 6 тис. гармат і мінометів) та 2 повітряних військових флоти (близько 2 тис. літаків) повинні були швидко прорвати оборону противника, оточити і знищити основні сили польської армії.
На випадок війни з Німеччиною головний штаб польської армії мав розроблений оперативний план «Захід». В ході виконання плану польська армія повинна була зупинити німецький наступ на підступах до життєво важливих районів країни, забезпечити мобілізацію і розгортання власних збройних сил, а тоді, після вступу у війну західних союзників, перейти в контрнаступ.
На початок війни польська армія нараховувала 24 піхотних дивізії та 12 бригад чисельністю 1 млн. чол., 4,3 тис. гармат, 220 легких танків і 650 танкеток. Авіація мала 824 літаки, з яких лише половина могла бути використана в бойових діях. Польська військова техніка за якістю і кількістю значно поступалася німецькій. Верховне командування не змогло забезпечити швидкого проведення загальної мобілізації та досягти стратегічно вдалого розгортання польських армій.
Німецькі війська, маючи значну перевагу у живій силі й техніці, прорвали польську оборону і стрімко просувалися вглиб Польщі. За 4 дні німці пройшли 100 км. Більшість польських літаків була знищена вже в перший день війни. Внаслідок жорстоких бомбардувань польський тил було дезорганізовано, важливі залізниці зруйновано. Армія не змогла стримати натиск противника. Протягом тижня були окуповані Північно-Сілезький промисловий район, Краків, Кельци і Лодзь. 11 вересня німецькі танки і моточастини вийшли до передмість Варшави.
Армії Південної групи військ продовжували наступ на Перемишль і Львів. 16 вересня німці окупували Белосток, Бєльськ, Брест-Литовськ, Перемишль, Самбір, підійшли до Львова. Розгром польської армії завершувався. Хоча в деяких районах країни війська при підтримці населення героїчно чинили опір агресорові: 9 вересня польська армія «Познань» розгромила німецькі війська у битві над Бзурою, створивши загрозу тиловим комунікаціям ворога; до 30 вересня трималася фортеця Модлін; до 2 жовтня боровся гарнізон на півострові Хель.
Попередньо узгодивши свої дії з німецьким командуванням, 17 вересня 1939 р. Червона армія перейшла польський кордон і вступила в Західну Україну і Західну Білорусію. Німецькі війська, які просунулися до лінії Сокаль-Львів-Стрий, змушені були відступити за демаркаційну лінію, передбачену угодою між Гітлером і Сталіним. Президент Польщі Мосціцький і його уряд виїхали до Румунії, де вони були затримані. 19 вересня було опубліковано радянсько-німецьке комюніке, в якому зазначалося, що перед радянськими і німецькими військами поставлено завдання «відновити мир і порядок, порушені внаслідок розпаду польської держави».
22 вересня Червона армія вступила до Львова, а через тиждень вийшла на Буг і Сян. 27 вересня німці увійшли до Варшави. Наступного дня Ріббентроп підписав у Москві договір про дружбу і протокол, який остаточно визначив кордон між Німеччиною й СРСР по лінії Керзона. Польська держава зникла з карти Європи. СРСР отримав 200 тис. кв. км території з 12-мільйонним населенням. Німеччина приєднала польські північні і північно-західні райони загальною площею приблизно 90 тис. кв. км, де проживало 10 млн. чол. З них лише 2% становили німці.
Декретом від 12 жовтня 1939 р. Гітлер створив на окупованих польських територіях генерал-губернаторство, яке безпосередньо підлягало фюреру. Майже 20% його території становили українські етнічні землі, на яких проживало понад 50 тис. українців.
Таким чином, війна, що тривала 36 днів, завершилася четвертим поділом Польщі між двома тоталітарними режимами: націонал-соціалістичним і комуністичним.