Про концентрації та рівні забруднення (частина 2)

Організм людини всіма силами захищається від ушкодження шкідливими речовинами. До певної межі нирки і печінка справляються зі знешкодженням токсинів чи канцерогенів, але не всюди, не завжди і не до кінця. Великі частинки пилу непогано вловлюються і знешкоджуються у верхній частині дихальних шляхів. Ситуація значно гірша з ультрадрібним пилом, який з потоком повітря вільно проникає в альвеоли, осідаючи на стінках. Лікарям добре відомі "легені курців", чорна поверхня яких дуже подібна до шару свіжого гудрону.
Атмосфера, води і грунти в Україні надто часто і в багатьох місцях характеризуються перевищенням гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин (цифрові дані наводяться далі).
Може виникнути здивування – чому ще не всі захворіли внаслідок цього? Якщо ще раз звернутися до поняття ГДК-сд, то можна Дійти висновку, що її рівень гарантує не захворювання, а відсутність очевидного чи помітного впливу на здоров'я навіть після років перебування в таких умовах.
Значення всіх ГДК встановлюється з певним запасом безпеки. Це означає, що пороговий рівень забруднення з помітною шкідливою Дією ділиться на коефіцієнт, більший за одиницю. Тому помірне перевищення ГДК-сд не призводить до швидкої деградації здоров'я всього населення міста. Що більше перевищується ГДК, то швидше і в більшого відсотка населення з'являться симптоми негативного впливу. Вкрай прикрою є та обставина, що першими страждають вагітні жінки та немовлята. Добре здоров'я цієї частини населення певної місцевості є надійним індикатором помірного впливу чи майже повної відсутності шкідливих для людей сполук.
Наведемо значення двох ГДК для найпоширеніших забруднені повітря.

Таблиця 17. Гранично допустимі концентрації деяких речовин у повітрі

У читачів може скластися хибне враження, що загрози чатують на нас лише на виробництві, а вдома ми у значно більшій безпеці. Насправді це зовсім не так. Якщо одного "чудового" дня засоби масової інформації почнуть щовечора повідомляти про всі випадки отруєння з вимушеним зверненням до лікарів, то ми будемо вражені тією обставиною, що на одного потерпілого на робочому місці постійно припадає п'ятдесят отруєних "у домашніх умовах".
Фахівці підрахували: в наших домівках можна зустріти будь-що з приблизно 60 000 небезпечних субстанцій (рідких, твердих і газоподібних). Ті, хто рятує потерпілих від наслідків ближчого ознайомлення з токсичними властивостями цих речовин, неспроможні і безсилі попередити і запобігти трагедіям. Наприкінці 80-х років XX ст. у Радянському Союзі зазначалося щороку приблизно 1 000 000 (один мільйон!) гострих отруєнь, які якщо і входили у статистику, то в рубрику "побутовий травматизм". Вас цікавить, скільки ж гинуло? На щастя, не всі, "лише" близько 50 000 щороку. Погодьтеся, це надто багато.
Але й це ще не все. Значна частина врятованих вже до смерті (очевидно, дуже прискореної") не могла позбутися наслідків "побутової хімічної війни".
Задумайтеся над цими рядками. Не поспішайте втягувати в себе, наче пилосос чи помпа, все, що перебуває в межах досяжності.