Загальна характеристика господарства Південно-Східної Азії

Південно-східна Азія

Загальна характеристика господарства

В цілому понад 60% працюючого населення Південно-Східної Азії і досі зайнято в сільському господарстві. Головною перепоною в розвитку промисловості є не брак природних Ресурсів, а відсутність місцевого платоспроможного ринку через вкрай низьку купівельну спроможність населення. В колоніальні
часи у регіоні виникли підприємства з переробки сільськогосподарської сировини, видобутку корисних копалин і заготівлі деревини. Це був експортний сектор, створений в інтересах метрополій. В інтересах метрополій було організовано і ремонт транспортних засобів. У сучасній промисловості домінує текстильне виробництво і переробка сировини. Важкої промисловості і машинобудування в регіоні немає.
Новітні галузі, характерні для Сінгапуру, в інших країнах є винятком. Сучасна промисловість є у великих містах, за їх межами домінує доіндустріальне кустарно-ремісниче виробництво. Виробництво і споживання енергії невелике. Структура енергетики і транспорту відсталі. Серед некомерційних видів енергоресурсів значне місце займає деревина. Острівний характер регіону і розміщення головних міст на узбережжі не сприяли розвитку залізничного та інших видів внутрішнього наземного транспорту. Експортна квота невелика. Вивозять продукти сировинного походження, які пройшли лише первинну обробку. Поряд з експортом із Сінгапуру нафтопродуктів і продукції машинобудування виділяється вивіз із Таїланду обробленого дорогоцінного і напівдорогоцінного каміння і прикрас.
Як і інші великі регіони, Південно-Східна Азія має значні внутрішні відмінності. Особливо яскраво вони виявляються в природному середовищі і культурно-етнічних характеристиках. Диференціація в рівнях економічного розвитку, що мала місце в останній третині XX ст., на перше місце поставила Сінгапур і Бруней. За ними йдуть Малайзія, Таїланд, Філіппіни та Індонезія. Замикають цю ієрархію М'янма, Лаос, Камбоджа і В'єтнам.
Швидкий розвиток Сінгапуру пов'язаний з його винятковим положенням в регіоні ще в колоніальні часи, але основним чинником стала поява в ньому сучасних новітніх виробництв. Бруней – невеликий султанат на острові Калімантан – є аналогом малих нафтовидобувних країн Перської затоки. Його процвітання базується на великих доходах від вивозу нафти і мінімальної кількості місцевого населення. Надзвичайна відсталість В'єтнаму, Камбоджі, Лаосу і М'янми пов'язана зі страшними воєнними і соціальними катаклізмами, що мали місце в них після другої світової війни. В середній групі держав виділяється Малайзія. Вона тісно пов'язана з Сінгапуром. При меншій кількості населення, ніж у Таїланді, Філіппінах і в Індонезії, вона має значні доходи як від плантаційного господарства, так і від нафтової галузі, і надалі серед них просунулась у створенні новітніх виробництв.