Горбач Н. Я, Гелей С. Д., Російська З. П. та ін. Розвиток літератури в Україні в 16-17 ст. Смотрицький, Зизаній, Вишенський. Розвиток друкарства

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Культурологія

В духовній культурі XVII ст. помітне місце посідає історична література. Найціннішою пам’яткою української історіографії цього періоду є «Густинський літопис», який висвітлює вітчизняні події від київської Русі до кінця XVI ст. в тісному зв’язку із світовою історією. Автор чітко розрізняє історію Руси-України й історію Московського князівства. У цьому літописі ставиться питання про генезис української культури, яку заперечували у своїх виступах поляки, вперше досліджується історія українського козацтва.

Після Люблінської унії 1569 р. єзуїти розпочали наступ на українську культуру. Петро Скарга висунув кілька тез, спрямованих на захист та ідейне обгрунтування польсько-шляхетської експансії на схід. Приводом для розгортання літературної полеміки, крім виступу Скарги, стала і спроба запровадити на Україні григоріанський календар замість юліанського. Першим з гострими полемічними творами виступив ректор Острозької школи Герасим Смотрицькнй. Найбільш відомим його твором є трактат «Ключ царства небесного», що вийшов друком разом із трактатом «Календар римський новий» у 1587 р. «Ключ царства небесного» починається двома передмовами. Перша з них присвячена князеві Олександру Костянтиновичу Острозькому; автор закликає його високо тримати і зберігати національну гідність у боротьбі з ворогом в особі Ватикану та єзуїтів. Друга, під назвою «Коротка а пильна передмова до народів руських», є публіцистичним зверненням до українського та білоруського народів із закликом стати на захист вітчизни, її національних традицій. Смотрицький у своєму творі критикує книжку єзуїта Б. Гербеста «Висновок віри римської церкви» (1587), спрямовану проти українського народу та його культури.

Значне місце в історії української полемічної літератури кінця XVI ст. належить Стефану Зизанію. Він був ректором Львівської міської української школи, згодом реорганізованої у братську школу. В 1595 р. він видав у Вільно свій «Катехізис» як підручник для православних шкіл. «Катехізис» був спрямований проти догматичних основ католицької церкви. Найвищого піднесення полемічна творчість Стефана Зизанія досягла в його трактаті «Казання святого Кирила, патріарха єрусалимського, о антихристі».

Сильним ударом по натхненниках і авторах Берестейської унії був вихід у світ твору Христофора Філалета «Апокрисис» (Вільно, 1597 – польською мовою; Острог, 1598 – українською). Це один з найвизначніших творів полемічної літератури кінця XVI ст., в якому викриваються антинародна суть унії і зрада православних священиків, гостро критикується тодішній папа римський.

Вершиною полемічної літератури стала творчість Івана Вишенського. Ним було висунуто такі принципові питання, які виводили його полеміку за рамки того часу: інші полемісти та їх меценати хотіли лише оборонити православну церкву від нападів, а Вишенський мріяв про перемогу справжнього християнства над усіма іншими «сектами і вірами»; культурні та релігійні діячі прагнули створити такі умови, в яких православна церква могла б існувати в межах тодішнього державного і суспільного ладу, а Вишенський, виходячи із старохристиянського аскетизму, висунув утопічну програму «царства Божого на землі».

Національним відродженням слов’янських народів у XV ст. зумовлена поява у них друкарства. Спочатку книги друкувалися латинською, пристосованою до слов’янських мов, а згодом друкарство перейшло на кириличну азбуку. У східнослов’янських народів найперше з’являються білоруські книжки, видання яких зв’язане з ім’ям Франциска Скорини. Великою подією в історії білоруської та української культур була поява в 1517-1519 pp. двадцяти двох випусків «Біблії» в перекладі на слов’яно-руську мову, а також «Псалтиря».

Визначною пам’яткою староукраїнської літературної мови цього періоду є «Пересопннцьке євангеліє», перекладене так званою простою мовою, близькою до народної, Михайлом Василевичем та архімандритом Пересопницького монастиря Григорієм у 1556-1561 pp. Завидна доля судилася цьому євангелію, через 430 років воно стане учасником урочистого акту, пов’язаного з відродженням незалежної, соборної держави України, – на ньому складе присягу на вірність українському народові перший всенародно обраний президент.

Виникнення друкарської справи на Україні не має визначеної дати. Першим друкованим твором вважається «Апостол», виданий у Львові Іваном Федоровим 1574 р. Із джерел відомо, що Іван Федоров разом із своїм другом Петром Мстиславцем, українцем за походженням, спершу мали друкарню в Москві, де її ніби було спалено «неблагонаміреними людьми». Рятуючись, першодрукарі переїхали на Україну. М. Семчишин у своїй книзі «Тисяча років української культури» (1985) висловлює думку, що перша українська друкарня мусила існувати у Львові ще за століття перед тим, бо у 1460 р. багатий львівський міщанин Степан Дропан подарував церкві Св. Онуфрія і монастиреві при ній свою власну друкарню, яку польський король Казимир IV підтвердив привілеєм 1469 року. Здогад про те, що до прибуття Федорова у Львів тут існувала друкарня і були виготовлені слов’яно-руські книги, а московський першодрукар тільки поновив занедбане друкарське діло, висловив також відомий польський історик XIX ст. Бандке. Таке ж твердження зустрічаємо в працях галицького історика Д. Зубрицького.

◄ Розвиток літератури в Україні в 14-16 ст.

Зміст підручника "Горбач Н. Я, Гелей С. Д., Російська З. П. та ін. Теорія та історія світової і вітчизняної культури."

Мистецтво України 14-16 ст. ►

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Культурологія

Загрузка...