Геоморфологічна будова України. Основні форми рельєфу (частина 2)

Морські абразивні останці (абразія – руйнування берегів хвилями) поширені вздовж узбережжя Кримських гір (мал. 12), морські акумулятивні форми (акумуляція – накопичення) – коси – на Азово-Чорноморському узбережжі (Арабатська Стрілка).

Мал. 12. Морська абразія

Мал. 13. Кристальна печера

Морський прибій і зсуви – підступний ворог Азово-Чорноморського узбережжя України. Постійні обвали, розмиви, шторми «з'їдають» за рік 1,0-1,5 м берегів. Для попередження зсувів і обвалів будують протизсувні споруди. В Україні захисту потребує узбережна смуга завдовжки 1800 км (від гирла Дунаю до Керченської протоки).

До льодовикових форм рельєфу належать кари (борозни) і цирки (чашкоподібні заглиблення), що у невеликій кількості збереглися в Карпатах. На заході Українського Полісся відомі ози (довгі вузькі піщані вали), на Житомирському Поліссі – ками (горби 6-12 м заввишки), на Поліській низовині – моренні рівнини і горби.

Карстово-суфозійні форми – печери і поди. Карст поширений в районах залягання крейдових, гіпсових і вапнякових тріщинуватих порід, тобто в тих, що розчиняються у воді (мал. 13). Поди – це плоскі, найчастіше круглі зниження в степах на півдні України. Вони є результатом суфозійних явищ – вимивання дрібних мінеральних часточок ґрунту, внаслідок чого відбувається його просідання (мал. 14).

Найбільша в світі карстова печера в гіпсах знаходиться поблизу села Коралівки Тернопільської області. Називається вона Оптимістична. Загальна довжина її лабіринтів 165 км. Вже кілька років досліджують її українські і зарубіжні спеціалісти-спелеологи. їм удалося нанести на карту кілька десятків залів вигадливої форми, велику кількість відгалужень, два десятки мальовничих озер, окремі з яких досягають чотирьох і більше метрів глибини.

Гравітаційні форми рельєфу утворюються під впливом сили тяжіння (гравітації). Ці форми рельєфу – результат обвалів, осипищ, зсувів. Вони характерні для Південного берега Криму, Карпат, правобережних схилів долини Дніпра та інших річок.

Еолові форми рельєфу – піщані горби, пасма поширені на Поліссі, в долинах річок і їх дельтах, у пониззі Дніпра (Олешківські піски), на морських косах.

З господарською діяльністю пов'язано виникнення техногенних форм рельєфу: кар'єрів, териконів, гребель, терас на схилах горбів, валів тощо.

Мал. 14. Чапельський під

Трапляються форми рельєфу, викликані порушеннями гірських порід, що сталися під тиском льодовика. Вони дістали назву гляціодислокацій (від латинської гляціс – лід і французької дислокаціон – зміщення).

В Україні гляціодислокації пов'язані з дніпровським зледенінням. У результаті тиску льодовиків утворились складки, насуви, які добре виражені в рельєфі. Відомими утвореннями цього типу є Канівські гори, Мошногірський кряж, куполоподібні «гори» Пивиха, Калитва, Кленова, що знаходяться у Середньому Придніпров'ї. Такого ж походження горби і пасма, що спостерігаються на територіях Київської і Житомирської областей. У межах Волинської області гляціодислокації утворюють підвищення на поверхні височин.

Запитання і завдання

1. Чим зумовлений загальний напрям долин Дніпра, Дністра, Південного Бугу?
2. Які природні процеси четвертинного періоду найбільше вплинули на формування рельєфу України?
3. Які форми рельєфу розрізняють за їх походженням?
4. У яких частинах України найбільше поширені ерозійні процеси і які основні заходи вживаються для їх запобігання і протидії?
5. Де в Україні поширені гляціодислокації і як вони утворилися?
6. Чи властивий території України вулканізм?
7. Які форми рельєфу поширені у вашому населеному пункті та його околицях? Опишіть їх, зробіть зарисовки, фотографії.