Північний Рейн-Вестфалія. Рур

Внутрішні відмінності й міста Німеччини

Північний Рейн-Вестфалія. Це 10% території (34 тис. км кв.), 22% населення (17,5 млн. чоловік) і 25% промислової продукції Німеччини. Земля Північний Рейн-Вестфалія є важливою сільськогосподарською територією. Тут же знаходяться Ахенський (Нижньорейнський) буровугільний басейн, багато підприємств текстильної і харчової промисловості, бальнеологічні і кліматичні курорти, історичні та культурні центри. Але уособлює цю територію Рур (назва походить від назви річки) – одна з найбільших концентрацій промисловості в світі. Природною його основою став Рурський кам'яновугільний басейн, який займає площу 140 х 30 км між двома невеличкими правими притоками Рейну – річками Ліппе і Рур, на кордоні Північнонімецької низовини і Рейнських Сланцевих гір.
У кінці XIX і в першій половині XX ст. тут на базі місцевого вугілля і довізної залізної руди склався вугільно-металургійний комплекс, який стали вважати класичним, а назва «Рур» стала загальною. Комплекс включає видобування вугілля, коксохімію, електроенергетику, чорну і кольорову металургію, металообробку і важке Металомістке машинобудування (рейки, труби, сталеві конструкції, обладнання для шахт, кар'єрів, металургійних і машинобудівних заводів, рухомий склад залізниць тощо), а також виробництво цементу і скла. Залізна руда в Рурі довізна. З 1871 по 1918 р. Її доставляли з Лотарингії, а після 1918 р. – зі Швеції. Промисловість Руру спричинила будівництво автострад, залізниць і водних шляхів, включаючи канали.
Майже 100 років Рур уособлював індустріальну міць Німеччини, був базою підготовки двох світових воєн і «німецького дива» в 50-ті роки. Світова криза вугільних районів 70-х років XX ст. не обминула і Рур. Пророкували його повний занепад. Але Рур вистояв і залишається найважливішим промисловим районом світового значення.
Старі традиційні галузі Руру продовжують існувати, але їх відносні і абсолютні розміри зменшились. Різко зменшилась і зайнятість у них. Натомість сотні тисяч робочих місць були створені в новітніх галузях. Коксохімію замінила нафто- і газохімія. Отримали розвиток автомобілебудування, виробництво комп'ютерів та іншої електротехніки, видавнича справа, страхування, рекреація і туризм. Сучасний рурський індустріальний ландшафт значно відрізняється від колишнього вугільно-металургійного.
Рур – це найбільша в Європі агломерація промислових міст, які зрослися одне з одним. На площі 7330 км кв. зосереджено 8,5 млн. жителів. Найбільшими містами є Дуйсбург, Ессен, Бохум, Дортмунд, Дюссельдорф. Між ними багато спільного і одночасно кожен має своє обличчя. Дуйсбург – «ворота Руру» на Рейні – річковий порт з вантажообігом понад 50 млн. т щороку. Ессен – «місто сталі», «місто Круппа» – найбільший виробник озброєння в першу і другу світові війни, а тепер «енергетична столиця» Німеччини. Дюссельдорф також промислове місто, але його структура більш диверсифікована і, головне, це фінансово-банківський центр – «сейф Руру».
Серед інших міст району привертають увагу Кельн, Бонн і Ахен, відомі ще з часів Стародавнього Риму. Кельн – велике промислове місто (електротехнічне і транспортне машинобудування, нафтохімія в передмісті Леверкузен із заводами концерну «Байєр») і одночасно торгово-фінансовий, транспортний і культурний центр. Кельнський собор – найвідоміша пам'ятка архітектури. Бонн – колись маленьке провінційне містечко – в 1949-1990 pp. був столицею Західної Німеччини. Ахен, який розташований на кордоні Німеччини, Нідерландів і Бельгії, – колишня столиця імперії Карла Великого, бальнеологічний курорт, вузівське і туристичне місто.