Фізико-географічні умови. Природно-ресурсний потенціал України. Висновки

Висновки

Територія України має різноманітні природні умови і ресурси. Це підтверджується дослідженнями її території з античних часів до сьогодення. Назва «Україна» вперше з'являється у Київському (1197 р.) літопису. В 1650 р. француз Г. Л. де Боплан видав книжку «Опис України». Пізніше природу України вивчали видатні природознавці В. Докучаев, О. Карпінський, О. Воєйков, А. Краснов, Г. Танфільєв та ін. Після заснування В. Вернадським у 1918 р. Академії наук України її природні умови і природні ресурси досліджували вчені П. Тутковський, С. Рудницький, Г. Висоцький, Й. Погребняк, Б. Срезневський, К. Воблий та ін. Головні риси природних компонентів України пов'язані з її положенням в помірному поясі, у межах Східноєвропейської докембрійської платформи і однойменної рівнини, що пережила тривалий і складний час формування. Більша частина території
України лежить на материковій корі, потужність якої становить 26-65 км. У процесі розвитку земної кори утворилися різні за віком і походженням тектонічні структури: платформи (Східноєвропейська, Західноєвропейська, Скіфська) та складчасті споруди (Українські Карпати, Кримські гори). У розташуванні основних орографічних одиниць спостерігається їх приуроченість до певних тектонічних регіонів: підвищеним тектонічним структурам відповідають на поверхні височини, гірські хребти, зниженим – низовини, рівнини, міжгірні улоговини. Близько 70% території України зайнято низовинами, 25 – височинами, 5% – горами. На території України поширені гірські породи від найдавніших (архейські) до сучасних (антропогенні). Повсюдне поширення в Україні мають відклади, які перекривають більш давні геологічні породи. Це пов'язано з дніпровським зледенінням, діяльністю річкових і морських вод, вітровими процесами та накопиченням глинястої пухкої породи – лесу. Територія України пережила тривалий період геологічного розвитку, за який змінювалися площі суходолу і моря, кліматичні умови, відбувалися коливні рухи земної кори. Загальне підняття території відбулося в неогені. Подібна до сучасної природна зональність з'явилася наприкінці неогену – на початку антропогену. Остаточно вона сформувалась після відступу дніпровського льодовика.
На формування і поширення сучасного рельєфу України вплинули неотектонічні рухи, льодовики. Цим зумовлено поширення різноманітних типів і форм рельєфу (тектогенні, вулканічні, денудаційні, водно-ерозійні, гравітаційні, льодовикові, карстові, суфозійні, еолові та ін.). Україна багата на корисні копалини: розробляється близько 90 їх видів. Недостатні запаси нафти і газу. Поширення родовищ корисних копалин тісно пов'язане з геологічною будовою території.
Основні риси кліматичних умов України визначаються її положенням в помірному природному поясі. Від цього залежать тривалість сонячного сяйва, інтенсивність сонячної радіації. Циркуляційні процеси пов'язані з надходженням повітряних мас з Атлантики і Арктики, переважанням їх західного переносу. Радіаційними чинниками зумовлюється близький до зонального розподіл літніх температур. Основною закономірністю в розподілі опадів є їх зменшення з північного заходу на південний схід (від 650-600 мм до 450-400 мм).
Своєрідні фізико-географічні умови мають Чорне і Азовське моря. Це зумовлено їх внутрішньоматериковим положенням, певною ізольованістю від Світового океану, надходженням прісноводного стоку річок, які в них впадають. Україна має досить розгалужену річкову сітку: на 1 км її території припадає 0,25 км річок.
У зв'язку з недостатнім зволоженням лісостепової і степової зон, нестачею води в промислових районах побудовано зрошувальні системи, канали і водоводи. Озера України зосереджені здебільшого на її півночі та півдні, багато заплавних озер. Підземні води, їх запаси пов'язані з особливостями геологічної будови артезіанських басейнів (Дніпровсько-Донецький, Волино- Подільський, Причорноморський та ін.).
Україна належить до територій, недостатньо забезпечених водними ресурсами.
У поширенні ґрунтів, рослинності, тваринного світу на території України простежуються дві основні закономірності: широтна зональність на рівнинній частині та висотна поясність в Українських Карпатах і Кримських горах. Ґрунтовий і рослинний покрив змінюється також і в довготному напрямі, що пояснюється посиленням континентальності клімату із заходу на схід. Українські Карпати і Кримські гори у зв'язку з їх різним географічним положенням мають неоднакову висотну поясність ґрунтово-рослинного покриву і тваринного світу. На території України відбуваються різноманітні несприятливі в господарському відношенні фізико-географічні процеси і явища.

Для поглиблення знань з окремих питань цього розділу радимо ознайомитися з такими виданнями:
1. Географічна енциклопедія України. – Т. 1-3. – К.: Укр. енциклопедія, 1989-1993.
2. Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества / Под общ. ред. Ю. Р. Шеляга-Сосонко. – К.: Наук, думка, 1987.
3. Климат и опасные гидрометеорологические явления Крыма / Под ред. К. Т. Логвинова, М. В. Барабаш. – Л.: Гидрометеоиздат, 1982.
4. Логвинов Н. Т., Бабиченко В. Н., Кулаковская М. Ю. Опасные гидрометеорологические явления в Украинских Карпатах. – Л.: Гидрометеоиздат, 1972.
5. Масляк П. О., Шищенко П. Г. Хрестоматія з географії України. – Київ: Генеза, 1994.
6. Природа Украинской ССР. Моря и внутренние воды. / Грезе В. Н., Поликарпов Г. Г., Романенко В. Д. и др. К.: Наук, думка, 1987.
7. Природа Украинской ССР. Растительный мир / Андреенко Т. Л., Блюм О. В., Вассер С. П. и др. – К.: Наук, думка, 1985.
8. Природа Украинской ССР. Животный мир / Монченко В. И., Долин В. Г., Ермоленко В. М. и др. – К.: Наук, думка, 1985.
9. Стихийные метеорологические явления на Украине и в Молдавии. / Под ред. канд. геогр. наук В. Н. Бабиченко. – Л.: Гидрометеоиздат, 1991.
10. Червона книга Української PCP. – К.: Наук, думка, 1980.