Населення Японії. Сінто - релігія Японії

Японія

Населення Японії

Демографічна ситуація в Японії така сама, як і в інших розвинених країнах. В етнічному плані Японія є країною одного етносу – японців. Крім них, є трохи Корейців та китайців. На відміну від Західної Європи, в Японії немає іноземних робітників і ставлення до імпорту робочої сили є негативним. Предки сучасних японців переселилися на острови кількома хвилями: з півночі – через Курильські острови, з півдня – островами Рюкю і з заходу – через Корейський півострів. Остання хвиля (через Корейський півострів приблизно в III-II ст. до н.е.) була головною. Японська мова, яка увібрала в себе всі ці елементи, займає ізольоване положення серед інших мов світу. Писемність її заснована на китайській ієрогліфічній та японській складовій системах. У расовому відношенні японці близькі до корейців і бурятів. Японців за кордоном мало. Невеликі групи їх живуть на Гавайських островах, у Каліфорнії та Бразилії.
За кількістю жителів Японія займає восьме місце в світі і є однією з найгустіше заселених країн. Середня густота становить 332 чоловіка на 1 км кв. 90% жителів зосереджені на прибережних рівнинах (це 20% площі країни). Головні з них: Ісікарі і Кусіро на Хоккайдо; Кітакамі (Сендай), Етіго, Канто, Нобі (Міно-Оварі) і Кінкі на Хонсю; Тікуго на Кюсю. Ці рівнини належать до наигустіше заселених на Землі, в середньому на 1 км кв. мешкає 1500 чоловік.
З другої половини XX ст. Японія пережила бурхливий процес урбанізації. В 1947 р. в її містах жило 33% населення, в 1994 р. – вже 77%. Одинадцять міст мають понад 1 млн. жителів кожне. Три міські метрополітени належать до найбільших у світі: Токійський – 12 млн. чоловік, Осакський – 9 млн. і Нагойський – 7 млн. чоловік. На Тихоокеанському узбережжі виріс найбільший мегалополіс світу – Токайдо, який простягнувся на 600 км між Токіо і Осакою і нараховує 70 млн. жителів.
Забудова і функціональна структура центральних районів великих японських міст схожа на європейські та американські зразки. Вражає величезна кількість реклами. Частина міста за межами центру має традиційну японську забудову маленькими дерев'яними одноповерховими будиночками під черепичним дахом, з рухомими паперовими ширмами замість стін. Таке житло розраховане на тривале задушливе літо. Брак землі призводить до занадто щільної забудови. Подвір'я відсутні. Будинки щільно прилягають один до одного. Вулиці вузькі й криві. Японські міста потерпають від перенаселення, невирішених транспортних проблем і забруднення. Страшною загрозою для них є пожежі. Втім, у них, на відміну від американських міст, немає районів нетрів, і вдень, і вночі гарантована безпека людей.
У сільській місцевості все ще переважає сільськогосподарське населення, хоча умови його праці й життя за останні 50 років значно змінилися на краще. Нерідко один із членів фермерської родини частково працює в найближчому міському поселенні.
Японський етнос – один з найстарших і найбільших у світі. Місцевою релігією є сінто. Поширений також буддизм, який сюди занесли в VI ст. н.е. з Китаю і Кореї. Впродовж своєї історії Японія декілька разів широко відкривала двері іноземному впливу: в VІ-IX ст. – з Китаю і Кореї, в XVI і XIX-XX ст. – із Західної Європи і США. Запозичені елементи культури дуже швидко поглинаються японським середовищем. Зараз Японія легко сприймає західні стандарти життя, але як культурний регіон вона продовжує залишатися унікальним явищем. Японія має свої, властиві тільки їй традиції, мистецтво, літературу, архітектуру, побут і спосіб життя. Величезна природна і культурна спадщина Японії зберігається в її національних парках і місцях гарячих джерел, сінтоїстських і буддистських храмах, палацах і замках, у садово-парковій архітектурі тощо.