Транспорт Латинської Америки

Латинська Америка

Транспорт Латинської Америки

Густота розміщення транспортної інфраструктури в регіоні в цілому збігається з розміщенням населення і його економічної діяльності. В окремих країнах головне призначення транспорту – зв'язати узбережжя (столицю, порт) з внутрішніми районами. Практично відсутні внутрішній водний і трубопровідний транспорт. Для першого з них немає умов, у другому немає потреби.
Залізниці будувалися в кінці XIX – в першій половині XX ст. Найбільшу залізничну мережу (40 тис. км) має Аргентина. У XIX ст. в пампі цієї країни за рахунок іноземних капіталів мав місце штучно створений «бум» залізничного будівництва. Трансконтинентальні залізниці перетинають Мексику, Центральну Америку (Гватемала, Коста-Рика, Панама), Бразилію – Болівію – Чилі та Аргентину – Чилі.
Друга половина XX ст. в Латинській Америці ознаменувалась швидким розвитком автомобільного, авіаційного і морського транспорту, хоча і кількісні, і якісні показники цього розвитку не можна порівнювати з показниками розвиненого світу. «Культ автомобіля», особливо в швидкозростаючих містах, набув майже американського (США) характеру. Зараз у регіоні більше 30 млн. легкових автомобілів, більше, ніж в усіх інших слаборозвинених країнах разом узятих.
Великі країни регіону мають свої авіакомпанії та морські флоти, проте основна маса пасажирів і вантажів перевозиться іноземними компаніями. Найважливішими авіа- та морськими портами є, як правило, найбільші міста. Виник ряд спеціалізованих морських портів, через які експортують нафту, залізну руду, боксити тощо. Особливе місце займає морський флот Панами. За своїми розмірами та характером (принцип «дешевого» прапора) він є аналогом морського флоту Ліберії. За Панамою пішли Багами та деякі інші острівні держави Вест-Індії.
Окрему сторінку транспортного будівництва в Латинській Америці займають Панамериканське шосе, Транса мазонія і Окраїнне шосе сельви. Ідея Панамериканського шосе полягала в тому, щоб зв'язати США зі столицями усіх латиноамериканських країн. Його протяжність 33,6 тис. км. Шосе починається від мексиканського кордону, йде гірськими районами до Сант-Яго з відгалуженням у Лімі на Буенос-Айрес та Ріо-де-Жанейро. Зараз автомашиною можна проїхати від міста Фербенкс на Алясці до півдня Патагонії. Трансамазонське шосе протяжністю 5,5 тис. км починається на Атлантичному узбережжі Бразилії і з'єднує судноплавні частини всіх правих приток Амазонки. Окраїнне шосе сельви протяжністю 8 тис. км повинне з'єднати внутрішні частини Гайани, Венесуели, Колумбії, Еквадору, Перу та Болівії, оточивши басейн Амазонки із заходу.
Міжнародне значення має Панамський канал на території Панами (закінчений 1914 p.), який створює найкоротший шлях між Атлантичним та Тихим океанами. Його довжина 81,6 км. Щорічно ним проходить 13 тис. суден тоннажністю 135 млн. т. Більше 2/3 становлять вантажі, що відправляються із США або надходять у порти цієї країни. Панамський канал має проблеми як політичного (відносини між США та Панамою), так і природно-технічного характеру (зменшення річкового стоку в штучні озера на трасі каналу внаслідок зведення лісів). Звідси проект будівництва нового каналу через територію Нікарагуа.
На території Латинської Америки, на узбережжі Атлантичного океану, по обидва боки екватора, діють два космодроми. Один з них – «Куру» у Французькій Гвіані належить Франції, другий – «Алькантра» в бразильському штаті Мараньян – Бразилії.

Внутрішні відмінності та міста Латинської Америки

Характеристику внутрішніх відмінностей Латинської Америки найкраще скласти за головними районами: Мексика, Центральна Америка і Вест-Індія, Андські країни, Південь Південної Америки і Бразилія.