Культура Індії (стародавньої)

Культура Індії. Перші відомі нам центри індійської культури ыснували вже в IIІ тисячолітті до н. е. на берегах Інду, однак справжнього розквіту вона досягла в II тисячолітті до н. е., в епоху «Рігвед». На основі великого зібрання гімнів «Рігвед» було витворено своєрідну духовно-світоглядну систему індуїзму – серцевини індійської культури. В цю ж епоху склався поділ суспільства на касти – явище, без з’ясування якого неможливо зрозуміти характер та своєрідність індійської культури. Саме в «Рігведах» були обґрунтовані морально-правові мотиви поділу суспільства на чотири стани (варни) – брахманів (жерців), кшатріїв (воїнів), вайшвів (землеробів) і шудрів (слуг).

Було вироблено цілу систему життя і поведінки людини в залежності від стану. Наприклад, законним вважався лише шлюб у межах однієї варни (ендогамія) це ж стосувалось вибору професії, заняття певним ремеслом.

Індійська каста – результат тривалого процесу становлення виробничих, правових та культурних відносин між людьми, які поділені між собою за походженням, професією, звичаями та законами. Остаточний поділ суспільства на касти закріпився у період раннього Середньовіччя і становить надзвичайно складне явище: так, у 1947 році, на час проголошення Індії незалежною державою, кількість каст досягла майже 3,5 тисячі.

Іншим важливим фактором, який зумовив специфіку індійської культури, була система громадсько-політичного життя, заснована Буддою у другій половині І тисячоліття до н. е. Особливого розвитку державно-політичне життя на принципах буддизму набуло за часів царювання Ашоки (середина III ст. до н. е.). Збереглися численні едікти – вибиті на камені за наказом царя надписи, розшифрування яких дає змогу реконструювати форму державного життя, мораль та культуру стародавніх індійців. З’ясовано, що Ашока пропагував і утверджував у своєму царстві досить цікаві морально-політичні принципи, які базувались на буддизмі. У культурі центральне місце відводилось релігії, що мала духовно єднати розірване на варни суспільство. Ашока висунув ідею завоювання світу не шляхом збройних нападів на сусідів, а через проголошення вчення Будди, на якому базувалося справедливе правління країною, тобто через добрий приклад праведного життя взагалі. Звідси ті дивні, як на той час, принципи людяності в управлінні державою, які пропагував Ашока. Підданих він оголосив своїми дітьми, для управління якими застосовував учення про ахімсе – незашкодження людям і тваринам. Хоча пізніші наступники зігнорували ці принципи й проводили типову загарбницьку політику зовні і тоталітарно-диктаторську всередині країни, все ж в індійській культурі залишились досить глибокі сліди ашотизму. Так, загальновідомий вплив на весь світ політики ненасильства, яку проводив Махатма Ганді і завдяки якій Індія здобула незалежність, – політики, яка знаходить все більше прихильників.

На художню культуру староіндійського суспільства глибокий вплив зробили індуїзм, буддизм та іслам, засновані на таких своєрідних філософських системах пояснення світу, як джайнізм, брахманізм, локаята й ін. Художньо-образне сприймання через призму названих релігійних та філософських систем відзначається витонченістю зображення людини і навколишнього світу, досконалістю архітектурних форм. З цього погляду вражаючими є фрески печер Аджанти та скельні храми Еллори. Одним із чудес світу називає В. Полікарпов храм Кайласа. Це справді унікальна пам’ятка архітектури: протягом 150 років стародавні майстри вирубували цей храм у скелі, оздобивши його численними скульптурними фігурами та барельєфними композиціями від цоколя до пірамідальних веж.

Ще однією характерною рисою староіндійської культури є її сексуальний зміст, статева символіка, вираження в художніх образах ідеї поклоніння богу кохання – Ками. Грунтувався цей зміст на тому, що індійці розглядали шлюбну пару бога і богині як процес космічного творення. Тому зображення божої пари в міцних обіймах досить поширене у храмах.

Великим шовковим шляхом з Індії до Аравії, на Близький Схід не тільки перевозились товари, але й відбувався жвавий культурний обмін. Індія у цьому процесі відіграла значну культуротворчу роль.