Семінарське заняття як метод навчання. Методика проведення семінару
11.3. Традиційні методи навчання
Словесні методи навчання
Семінарське заняття багато в чому подібне до бесіди. Проте проблеми теоретичного й практичного характеру обговорюються більш грунтовно, всебічно і глибоко. Це колективний науковий пошук певної навчальної проблеми і шляхів її ефективного розв'язання. Учасники заняття аналізують проблему, виявляють причинно-наслідкові зв'язки, висувають шляхи її оптимального вирішення, відповідають на запитання і дискутують.
Умовно можна сказати, що семінар – це творче поєднання позитивних властивостей бесіди й дискусії, але на більш високому методичному, науковому й теоретичному рівні, що передбачає відповідну підготовленість суб'єктів уміння. Проводиться, як правило, зі студентами, які мають відповідну підготовку й досвід самостійного вивчення складних наукових і практичних проблем.
Для забезпечення дієвості семінару рекомендується дотримуватися вищевикладених рекомендацій і побажань щодо проведення бесіди й дискусії.
Ефективність семінару залежить від попередньої роботи педагога (організаційно-технічний, теоретичний і методичний напрями якої найбільш оптимальні) й учнів, їх активної і творчої взаємодії.
Підготовка педагога до семінару включає:
– складання плану семінару з визначенням основної та додаткової літератури;
– опрацювання методичних вказівок для учнів;
– аналіз дидактичних, виховних і методичних підсумків попередніх семінарів і роботу над їх удосконаленням;
– підготовку методично обгрунтованого робочого плану семінару;
– вивчення рівня ознайомленості учнів з проблемами семінару і визначення змісту їх самостійної роботи;
– організацію індивідуальних і колективних консультацій з учнями;
– надання допомоги учням у самостійній роботі з літературою;
– підготовку виставки літератури, наочних посібників та інших засобів забезпечення семінару;
– інструктаж доповідачів і допомогу їм у написанні доповідей;
– підготовку місця проведення семінару тощо.
Готуючись до семінару, учні повинні:
– ознайомитися з планом семінару, основною і додатковою літературою;
– розробити проблеми, які вимагають додаткового вивчення;
– визначити план підготовки до семінару;
– отримати консультації у керівника семінару;
– занотувати основні положення, що стосуються розв'язання навчальної проблеми;
– підготувати реферати, доповіді тощо.
Слабка або недостатня підготовка будь-якої сторони не сприяє досягненню навчальної та виховної мети і взагалі може спричинити неуспіх усього заняття. Педагогу необхідно звернути особливу увагу на цей аспект. Можна сказати: якою була підготовка до семінару – таким буде результат.
Добре підготовлений і проведений семінар виконує свої основні функції – пізнавальну і виховну. Він також має допоміжну функцію – контрольну, яка дає змогу оцінити рівень опанування учнями програмного матеріалу, внести в дидактичний процес певні корективи.
Отже, семінар – це основний вид занять для поглиблення і закріплення знань, формування переконань та розвитку особистості учня.
Основні вимоги до семінару:
продуманість змісту теми, її проблем та методики обговорення;
визначення цілей, дидактичних і виховних завдань заняття;
проблемна постановка запитань;
увага до стрижневих питань та логіки їх розкриття;
постійне керування перебігом семінару, створення атмосфери невимушеності, полемічності й творчої активності;
стимулювання дискусії;
забезпечення всебічного розгляду й аналізу навчальних проблем, об'єктивна оцінка виступів і відповідей, своєчасне їх коригування;
орієнтація учнів на подальшу самостійну роботу над навчальним матеріалом тощо.
◄ Метод дискусія. Види дискусій. Методика проведення дискусій. Форми дискусії
Зміст підручника "Ягупов В.В. Педагогіка"
Наочні методи навчання: показ, ілюстрування і демонстрування ►