Населення Великобританії

Населення Великобританії

Першими відомими предками сучасного населення Великобританії були бритти – кельтські племена, які з'явились на островах більш як 2500 років тому. Англи, сакси і юти – германські племена – переселилися на цю територію в V-VII ст. н. е., пофранцужені нормани – в XI ст. Понад 80% сучасного населення становлять англійці. Англійська мова належить до германської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Серед англійців в окрему групу виділяють ольстерців, які є нащадками змішаних шлюбів англійців та ірландців, їх нараховується понад 1 млн. чоловік. Шотландці (їх 5 млн. чоловік), ірландці (2,2 млн. чоловік) і валлійці, або уельсці (1,5 млн) є нащадками кельтських племен. Шотландці та валлійці сприйняли англійську мову. Мова ірландців належить до кельтської групи індоєвропейської сім'ї. За своєю релігією англійці, ольстерці, валлійці та шотландці здебільшого є протестантами різних напрямків. Ірландці – католики. Британці (цим терміном об'єднують усе населення Великобританії) зробили великий внесок у світову історію, науку, культуру і спорт.
Демографічні показники сучасного населення Великобританії аналогічні іншим індустріально розвиненим країнам. Характерні низький рівень народжуваності і смертності, постаріння населення, здрібнення сімей.
В XVI-XIX і першій половині XX ст. Великобританія була класичною країною еміграції. До 1861 р. виїзд за межі країни не реєструвався. Але в 1861-1930 pp. було зафіксовано понад 8 млн. чоловік, які переселилися переважно в США і «білі колонії» (домініони) – Канаду, Австралію, Нову Зеландію і Південну Африку.
У другій половині XX ст. еміграцію замінило протилежне явище – імміграція у Великобританію іноземних робітників. Причинами її стали низький природний приріст населення в країні та висока вартість робочої сили. Іммігранти прибувають з країн Співдружності – острови Вест-Індії, Східної Африки, Пакистану, Індії. «Кольорова» община нині налічує приблизно 3 млн. чоловік, у тому числі 1,5 млн. мусульман.
Великобританія – густо заселена і високоурбанізована країна. Середня густота населення становить 239 чоловік на 1 км . У горах Шотландії вона знижується до 0,4 чоловіка на 1 км кв Одночасно смуга, що простягнулася від Манчестера до Лондона, належить до найбільш залюднених не тільки в Європі, айв усьому світі. Понад 3/4 населення Англії та Уельсу живе в міських графствах. У Шотландії та Ольстері цей показник дещо менший. Міський спосіб життя в сільських графствах робить реальний рівень урбанізації одним з найвищих у світі. Міграції населення пов'язані з переміщенням людей із внутрішніх зон великих міст у передмістя, в тому числі й у сільські графства.
Міста Англії значною мірою виникли ще за часів римського панування, тобто майже 2000 років тому. Окремі – породження промислового перевороту. Є міста, що тільки народилися. Це супутники великих міст. Саме в Англії виникла і здійснилася вперше ідея їх створення. У системі міського розселення вирішальна роль належить восьми величезним міським утворенням, які складаються з головного міста і його оточення. Вони дістали назву конурбацій, або метрополітенських графств. Їхніми центрами є Лондон, Бірмінгем, Манчестер, Ліверпуль, Лідс-Брадфорд, Шеффілд, Ньюкасл-апон-Тайн та Глазго. Населення Великого Лондона становить 6,8 млн. чол., інших – від 1,1 до 2,6 млн. Разом у них проживає майже третина населення країни. Характерним для Великобританії, як і для інших високорозвинених країн, є постійне зменшення населення в офщшних межах великих міст і перемкнення його в передмістя, чи навіть у сільську місцевість.