Склад території Великобританії. Природні умови і ресурси Великобританії

Склад території та економіко-географічне положення Великобританії

Країна розташована на островах Північно-Західної Європи. Їй належать острів Великобританія, частина острова Ірландія та довколишні острови. Країна поділяється на чотири історико-географічні області: Англію – головне ядро держави, і приєднані пізніше до неї шляхом завоювання Уельс, Шотландія і Північна Ірландія (Ольстер), які мають дуже незначні й невиразні елементи автономії. Країну називають Великобританією за назвою найбільшого острова, або Англією – за назвою історичного ядра. Офіційна її назва – Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії.
Найважливішою особливістю географічного положення Великобританії є її відокремленість від континенту. Ця обставина сприяла тому, що країна, хоч і брала постійну участь у європейський війнах, проте упродовж дев'яти століть (з 1066 р.) жодного разу не зазнала іноземного вторгнення. Разом з тим, країна користувалася всіма вигодами, що випливають з розташування поруч з найрозвиненішими державами Західної Європи і на шляхах у Світовий океан.

Господарська оцінка природних умов і ресурсів Великобританії

Берегова лінія островів добре розчленована. Навіть у південній частині головного острова віддаленість від моря не перевищує 100- 120 км, а в північній ця відстань удвічі коротша. За характером поверхні територія майже нарівно представлена рівнинами (плоскими і погорбованими) та узгір'ями. Найбільше заселена і економічно розвинена південно-східна рівнинна частина країни. Узгір'я, які поширені на заході й півночі, заселені слабо і використовуються лише для екстенсивних форм господарювання. Найбільш суворим і найменш сприятливим для проживання людини є Північно-Шотландське нагір'я.
З-поміж покладів мінеральної сировини найважливіше значення мають паливні ресурси. Кам'яне вугілля було природною основою промислового перевороту кінця XVIII – початку XIX ст. Багаті вугільні басейни Центральної Англії, Південного Уельсу, Середньої Шотландії та Північної Англії надзвичайно вдало розташовані щодо всієї території та водних шляхів. У 70-х роках XX ст., коли частина вугільних родовищ економічно себе вичерпала, було відкрито великі поклади нафти і природного газу на шельфі Північного моря. Частка Великобританії у цих покладах становить понад 2 млрд. т нафти і 700 млрд. м куб. газу. До речі, перешкодою у добуванні нафти й газу є не глибина моря, а погода. Платформи в центрі й на півночі моря працюють в умовах сильних вітрів і високих хвиль. За винятком палива, країна небагата на іншу мінеральну сировину.
Великобританія лежить у зоні широколистих лісів помірного поясу. Клімат її вологий (океанічний) з майже рівномірним розподілом опадів протягом року. Завдяки Гольфстріму зима дуже м'яка, з рідкісними морозами, а літо прохолодне. Кількість опадів зменшується в напрямі на схід від, 2000 мм і більше на узбережжях до 600 мм на південному сході. Кліматично-грунтові умови сприятливі для цілорічного вирощування трав і утримання тварин, а тепер – і для нових культур, що створюються за допомогою біотехнології.
У ході промислового розвитку Великобританія першою в світі зазнала дуже значного забруднення природного середовища, особливо у вугільно-металургійних і портових районах. Заходи, вжиті в другій половині XX ст., покращили становище. Існує національна програма охорони природи і система заповідних територій. Серед десяти національних парків найбільшим і найвідомішим є Лейк-Дістрикт (Озерна округа) у Кемберлендських горах у Північній Англії.