Північна Англія. Уельс, Шотландія і Ольстер

Внутрішні відмінності й міста Великобританії

У Північній Англії, на відміну від Південної і Центральної, переважають уже не рівнини, а узгір'я. Її невелика східна прибережна частина перетворилася на один із економічних островів з центром Ньюкасл-апон-Тайн (1,1 млн. жителів). Природною основою його став так званий «Великий вугільний північний басейн».
У світовому індустріальному розвитку Північна Англія відома як батьківщина вугільної промисловості, залізниць, металевих суден, першого в світі вугільно-металургійного району з важким металомістким машинобудуванням. У першій половині XX ст. тут спускали на воду 2/5 британських кораблів (суховантажних, танкерів), виготовляли суднові машини, енергосилове обладнання, турбіни, устаткування для шахт, металургійних і хімічних заводів. У другій половині сторіччя район не витримав конкуренції країн з дешевою робочою силою та новітньою технологією і його промисловість занепала.
Перші вугільні шахти, залізниці й паровози, судноверфі зберігаються як музеї і приваблюють багато туристів. Залишилось тільки виготовлення найбільш складного суднового, енергетичного і промислового обладнання, що потребує дуже кваліфікованої робочої сили і певних традицій. Новим у Північній Англії є комплекс нафтохімії в гирлі річки Tic із центром Біллінгем, який вважається найбільшим у Європі. Нафту він отримує підводним трубопроводом з центральних родовищ Північного моря.

Уельс, Шотландія і Ольстер відрізняються від Англії як за своїм природним середовищем, так і за історичними і етнічними особливостями.
Переважна частина Уельсу – плоскогір'я. Найважливішими природними ресурсами є вугілля, вологий теплий клімат і пасовища для великої рогатої худоби та овець. У політичному та економічному відношеннях Уельс повністю інтегрований з Англією. Колись усесвітньо відома вугільна промисловість нині перебуває в стані гострої кризи. Але реконструйовані металургійні комбінати виплавляють до 1/3 чорних металів (друге місце після Йоркширу і Хемберсайду). Головне місто Кардіфф – важливий культурний центр. На початку XX ст. це був найбільший експортер вугілля на світовий ринок.

На Шотландію припадає 1/3 площі і менш як 1/10 населення Великобританії. Це гірська, прохолодна і волога територія. До унії з Англією в 1707 р. вона була окремим королівством. Населення і життя зосереджені у вузькій Середньошотландській низовині, протяжність якої лише 50 км. Сільське господарство Шотландії представлене молочним тваринництвом на низовині й вівчарством у горах.
Головним центром є Глазго (1,8 млн. жителів). Його промисловість (вугільна, металургійна, суднобудівна) перебуває в занепаді. Знамениті верфі Клайдсайда, на яких колись були побудовані най-відоміші англійські судна, припинили своє існування. Нові галузі не компенсують утрачені робочі місця. Единбург – старовинна столиця шотландських королів – розвивається більше як культурне місто. Після Лондона це другий фінансовий і поліграфічний центр та центр різноманітних послуг. У 1768 р. тут уперше була видана «Британська енциклопедія». У місті багато музеїв та інших культурних закладів, які приваблюють туристів. Единбург – побратим Києва. Організаційним центром нафтогазової промисловості Північного моря стало місто Абердін. Шотландія, як і раніше, знаменита своїми чудовими вовняними тканинами і виробами з них, а також шотландським віскі.

Ольстер – найменший за площею і населенням район країни. Політичний конфлікт у ньому, що триває з 1968 p., викликаний не стільки етнічними і релігійними розбіжностями, скільки економічними причинами. Доходи тут становлять лише 3/4 англійських.
Структура промисловості застаріла і представлена головним чином суднобудуванням і виробництвом тканин. Сільське господарство базується на травах, картоплі і великій рогатій худобі. Головне місто – Белфаст.