Софія - столиця Болгарії. Міста Болгарії - Варна, Пловдів, Бургас

Болгарія

Історично склався поділ Болгарії на дві частини – Північну і Південну. Межею між ними є Балканські гори. За природними та економічними характеристиками Північ зближує Болгарію з придунайськими країнами, Південь – із Середземномор'ям. Для внутрішніх транспортних зв'язків між Південною та Північною Болгарією важливе значення має гірський перевал Шипка в Балканах (на висоті 1185 м). Через нього проходить шосе, що сполучає міста Габрово і Клзанлик.

Північна Болгарія охоплює північні передгір'я Балкан і Нижньодунайську рівнину, дреновану правими притоками Дунаю. Це 44% території і тут зосереджено 2/5 населення, 2/5 промислового потенціалу і 3/5 сільськогосподарського виробництва країни. Північ з її рівнинним рельєфом, рівними кліматичними умовами і родючими чорноземними грунтами є основною продовольчою базою Болгарії і головним виробником пшениці, кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків, а також молока і м'яса. Значною є також її роль в овочівництві і садівництві. Промислове виробництво Півночі розкидане великою мірою по численних малих та середніх містах. Воно характеризується підвищеною часткою металообробки й машинобудування. Розвинена харчова промисловість.
Головними містами Півночі є Варна і Русе. Обидва мають більш ніж 2000-літню історію і відомі стародавніми пам'ятками. Варна є перш за все морським портом – морськими воротами країни в північному напрямку, центром суднобудування і курортної зони міжнародного значення. Русе – річковий порт, вузол залізниць і головні сухопутні ворота Болгарії на північ. Це також центр машинобудування, особливо сільськогосподарського.
На південь від Русе в долині річки Янтри (права притока Дунаю) знаходиться місто Велико-Тирново. В 1187-1393 pp. воно було столицею Другого Болгарського царства. Велико-Тирново має чимало історико-архітектурних пам'яток. Його називають містом-музеєм, і воно є центром туризму.

На Південну Болгарію припадає 56% території, 60% населення, 60% промислового і 40% сільськогосподарського виробництва. В природному відношенні це пшденні схили Балкан, Софійська улоговина, Родопські гори, рівнини річки Мариці і Причорноморська. Промисловість району сконцентрована навколо Софії, Пловдша і Бургаса. Вони ж є і найбільшими містами Півдня. В структурі промислового виробництва підвищена частка галузей легкої і харчової промисловості, які мають експортну орієнтацію, в сільському господарстві – таких теплолюбних культур, як рис, перець, ефіроолійні, тютюн, бавовник, персики, виноград тощо. Рельєф району створює зручні умови для міжнародних зв'язків у північно-західному та південно-східному напрямках.
Софія (2,0 млн. жителів) – столиця і найбільший за значенням промисловий, транспортний і культурний центр Болгарії. Місто виникло ще в І ст., але столицею стало тільки в 1879 р. після звільнення Болгарії від турецького ярма. Софія лежить на висоті 550-650 м н.р.м. в улоговині між Балканами і Родопами на вододілі басейнів Дунаю та Егейського моря. Її географічне положення має стратегічне значення, бо саме тут проходить найзручніший шлях із Західної і Центральної Європи в Малу Азію. В самій Софії розмістилися підприємства машинобудування, легкої і харчової промисловості, а навколо неї в радіусі 30 км утворився вузол важкої промисловості. Він об'єднує видобуток вугілля, енергетику і чорну металургію. Загалом у Софії та її оточенні виробляється 1/3 промислової продукції країни. У столиці багато зелених насаджень а довколишні гори є районом рекреації.
Пловдів лежить на річці Мариці і є організуючим і торгово-розподільчим центром багатої сільськогосподарської рівнини тієї ж назви, що й річка. Місто відоме як центр міжнародних ярмарків, що відбуваються тут двічі на рік. За своїм промисловим потенціалом воно посідає друге місце після Софії. Відомі його тютюнові і парфумерні підприємства, а також завод електроапаратури. Пловдів – стародавнє місто. В IV ст. до н. е. він під назвою Філіппополь був столицею македонського царя Філіппа II – батька Александра Македонського. В місті працює історико-архітектурний заповідник.
Бургас – порт на узбережжі Чорного моря, торгово-розподільчий центр на Причорноморській рівнині і центр курортної зони. Через нього здійснюється імпорт нафти і поруч з ним виник нафтопереробний комбінат. Традиційними для Бургаса є експорт сільськогосподарської продукції і харчова промисловість.