Населення Південно-Західної Азії

Південно-Західна Азія

Населення

Для Південно-Західної Азії характерним є «демографічний вибух» і швидке зростання населення. За останнє півстоліття воно збільшилося втричі: з 70 до 220 млн. чоловік. Середня густота населення порівняно невелика – 32 чоловіка на 1 км кв., але в оазисах і передгір'ях вона різко зростає. Навпаки, гірські масиви і пустелі майже безлюдні. Більше половини населення проживає в сільській місцевості, як правило, компактними селами. Продовжує існувати кочівництво і напівкочівництво, хоча абсолютні та відносні його розміри зменшуються. Новітні міграції населення пов'язані з економічними і політичними причинами. Майже 2 млн. турків виїздять на роботу в Західну Європу, особливо в Німеччину. До 5 млн. громадян Палестини, Єгипту, Пакистану та інших мусульманських країн працюють у нафтовидобувних державах регіону. Половина арабів Палестини вигнана зі своєї батьківщини і поневіряється по світу. Країною емігрантів є Ізраїль. Серед тих, хто переїхав туди, багато євреїв з України.
В етнічному плані місцеве населення поділяється на три великі групи. Індоєвропейську сім'ю (іранська група) представляють курди, перси (іранці), пуштуни (афганці) і таджики, алтайську сім'ю (тюркська група) – турки та азербайджанці, семіто-хамітську (семітська група) – араби та євреї. Іранці, афганці й турки живуть компактно і складають більшість населення Ірану, Афганістану і Туреччини. За межами Південно-Західної Азії їх практично немає. В Ірані проживає велика група азербайджанців, а в Афганістані – таджиків. Курди (їх близько 15-20 млн. чоловік) населяють суміжні райони Туреччини, Ірану, Іраку та Сирії. Араби – головне населення країн у межах Сирійсько-Палестинських гір, Месопотамії та Аравії. Їх тут 80 млн. чоловік, або 2/5 арабів світу. Євреїв в Ізраїлі 5,5 млн. чоловік, це 1/3 євреїв світу.
Офіційною релггією Ізраїлю є іудаїзм. Небагато християн живе в Лівані, Сирії і на Кіпрі. На переважній більшості території Південно-Західної Азії панівна релігія – іслам. Тут проживає 1/5 всіх мусульман світу.
Іслам зародився серед кочових племен Аравії і освятив багато моментів способу життя в умовах жаркого й сухого клімату пустель (дієта, одяг, житло, демографічна практика, паломництво тощо). Звідси іслам поширився в інші регіони Азії та Африки. Сучасна Південно-Західна Азія, як культурний регіон, склалася під впливом природного середовища та релігії ісламу, який і досі справляє тут великий вплив на життя людей. Індустріальна культура Заходу тільки починає проникати сюди і, як правило, зустрічає протидію з боку ісламу.

Міста і культурна спадщина. Традиційне (азіатське) місто в Південно-Західній Азії включає майдан з водоймищем, мечеть і медресе (школу), сук (критий ринок, де розміщені ремесла і торгівля), лазню і караван-сарай (своєрідний готель). Як будівельний матеріал використовують глину або цеглу-сирець. В умовах жаркого і посушливого клімату місцева архітектура здавна виробила способи охолодження повітря. Житлові райони являють собою хаос вузьких і кривих вуличок з глухими товстими глиняними стінами без вікон. Одноповерхові будинки з плоским дахом мають внутрішнє подвір'я і проточну воду в каналах (ариках).
Сучасна (так звана «європейська») забудова з комунальними зручностями почала з'являтися в регіоні тільки після другої світової війни. Зараз вона є в центрах великих міст і, особливо, в столицях нафтовидобувних країн. Сьогоднішня забудова таких міст, як Багдад і Тегеран, більше пов'язана з громадськими, культовими і монументальними спорудами, ніж із житлом. Брак нових робочих місць і бідність новоприбулих до міст призводить до поширення нетрів – типового явища для слаборозвинених країн.
Для Південно-Західної Азії характерна наявність великої кількості стародавніх міст, що виникли ще до нашої ери в оазисах і на перехрестях караванних шляхів. Так, місто Ієрихон в Палестині археологи вважають найдавнішим на Землі, його вік – 9000 років. Дамаск претендує на роль найстародавнішої столиці зі «стажем» 3500 років. Багато стародавніх міст залишилися тільки у вигляді археологічних розкопок чи руїн: Вавилон, Троя, Персеполіс, Пальміра, Баальбек та ін. Близький і Середній Схід надзвичайно багатий на архітектурні пам'ятки, збереженню яких сприяв сухий клімат. Понад три десятки місцевих об'єктів уже занесені до реєстру культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Серед них історичні центри Стамбула, Дамаска, Єрусалима, Ісфагана, Сани. Специфічною рисою є наявність в регіоні значної кількості «святих» місць: 9 іудейських, 12 християнських і 9 мусульманських. Як правило, це місця паломництва міжнародного значення. Особливе становище серед міст Південно-Західної Азії займають Стамбул, Єрусалим і Мекка.