Населення Індії

Індія

Населення Індії

Індія є класичною країною «демографічного вибуху». В 1900 р. народжуваність становила 50%о, смертність 43%о, природний приріст – 7%о, в 1990 p., відповідно, 33, 12 і 21%о. В 1900 р. на території Індії проживало 240 млн. чоловік, в 1950 р. – уже 360, а в 1994 р. – 930. Політика регулювання народжуваності натикається, по-перше, на неписьменність, затурканість населення та його архаїчні традиції, і, по-друге, на економічну необхідність великої сім'ї в сільській місцевості.
Середня густота населення – 280 чоловік на 1 км кв. – найбільша серед великих за площею країн. Навіть у пустелях і гірських районах вона становить 100-60 чоловік на 1 км кв., а в долині й дельті Гангу, на Коромандельському, Малабарському і Конканському узбережжях досягає 500 – 1000 – 1500 чоловік на 1 км кв.
Майже 3/4 населення живе в сільській місцевості, переважно великими селами. Типове індійське село – це розміщені впритул одна до одної будівлі з глини і соломи. Підлога в них земляна, хатнє начиння мізерне. Єдиною комунальною зручністю є громадський колодязь у центрі села і школа на дві-три кімнати. Сучасні зміни в сільській місцевості (поява газу, електроенергії, біогазових установок тощо) відбуваються дуже повільно. Величезна кількість сільського населення (майже 700 млн. чоловік) – найважливіша риса сучасної Індії, яка свідчить про відсталість країни.

У містах живе 1/4 індійців (понад 230 млн. чоловік). Міста можна поділити на три групи:
1) давні і середньовічні;
2) міста, що виникли в колоніальну епоху;
3) нові індустріальні центри.

Більшість давніх і середньовічних міст, які процвітали до появи європейців, втратили своє значення з початком колоніальної епохи. Вони ніби зупинилися в своєму розвитку, зберігаючи обличчя і функції минулих часів. Зараз їх роль визначається не економічним потенціалом, а адміністративними, культурними та релігійними функціями. Нові індустріальні міста зростають швидко, але їх мало. Великі міста, що виникли в колоніальну епоху й значно виросли в післяколоніальний період, нині відіграють важливу роль.
Часто міста мають дві відмінні частини: індійську та англійську. Англійська забудована за європейськими зразками. Індійська – хаос скупчених будівель, які одночасно є місцем проживання, кустарно-ремісничого виробництва і торгівлі, та вузьких кривих вулиць, які забиті людьми, візками, велосипедами і тваринами. Індія переживає «вибух урбанізації». В результаті міграцій з сільської місцевості міське населення зростає вдвічі швидше, ніж населення країни в цілому. Зараз населення 15 міст перевищує 1 млн. чоловік кожне. На величезні міські утворення типу мегаполісів перетворились Мумбай, Калькутта і Делі. Відсутність адекватної кількості робочих місць у містах породжує безробіття, злиденність і жахливі райони нетрів. У містах-мільйонерах у таких районах проживає від 1/5 до половини всього населення. Інколи це безсистемне нагромадження примітивних халуп, а іноді – просто візки або тенти. Густота населення може досягати 1000 і більше чоловік на 1 га. І стародавня, і колоніальна, і сучасна архітектура в Індії враховують жаркий та вологий клімат: приміщення повинні добре провітрюватися. Але можливості кондиціонерів використовуються лише в багатих сім'ях.
Індійці належать до великої кількості етнічних груп. Найдавніше аборигенне населення представлене малими народами та племенами (бхіли, гонди, нага, сантали та інші), які населяють гірські й лісові райони. Населення гімалайської зони – монголоїди, але їх небагато.