Сільське господарство Китаю

Китай

Сільське господарство Китаю

Це важлива галузь економіки Китаю, в якій зайнято 350 млн. чоловік. Після 1978 р. головною виробничою одиницею в аграрному секторі стало подвір'я, або ферма. Захід та Схід Китаю різко відрізняються характером сільського господарства. На Заході – це сільське господарство високогір'я, степів, пустель і оазисів, на Сході – класичне трудоінтенсивне сільське господарство мусонної Азії. Характерні його риси – мало землі, багато робочих рук і величезна кількість ручної праці, яка вкладається в землю.
Сільське господарство Китаю і досі одне з найменш механізованих у світі. Площа орних земель становить 100 млн. га, тобто 0,08 га в розрахунку на одного жителя і 0,29 га на кожного працюючого в аграрному секторі. Це одні з найнижчих показників у світі. Поширена грядкова система. Традиційно в землю вносяться різноманітні добрива – алювіальні наноси, «зелені добрива», свинячий гній, людські екскременти, а зараз і хімічні добрива. В Китаї, як і в сусідній Індії, найбільші в світі розміри штучно зрошуваних земель – 50.60 млн. га. Як результат, у Східному Китаї зараз годується 1,2 млрд. людей, а одні й ті ж землі використовуються вже упродовж 2500 років і не виснажуються.
Після 1978 р. Китай досяг безперечних успіхів у аграрному секторі. Вартість виробленої продукції зараз на 1/3 перевищує показник США і є найбільшою в світі. Збирається 420-450 млн. т зерна, виробляється 50 млн. т м'яса, 4,5 млн. т бавовни тощо. Китайське сільське господарство є інтенсивнішим, ніж у США, але водночас воно є одним з найменш продуктивних у світі. В США один зайнятий обробляє 70 га землі, в Китаї – лише 0,3 га. В США один зайнятий годує ще 100 чоловік свого населення і країна є найбільшим у світі експортером сільськогосподарської продукції. В Китаї один зайнятий годує лише 3,5 чоловіка й експорт продукції є мінімальним. Розміри виробництва в Китаї вражають, але його треба ділити на 1200 млн. чоловік.
У структурі сільського господарства переважає землеробство з дуже різноманітним набором культур. Основу зернових становлять рис і пшениця. Збори рису досягають 160-190 млн. т при середній врожайності 56 ц/га, збори пшениці – 90-100 млн. т. Вирощують кукурудзу, гаолян (сорго), чумизу, бобові, картоплю, батат (солодку картоплю). Серед олійних – рапс, арахіс, бавовник, соя. Культивують цукрові буряки і цукрову тростину. Дуже широким є набір овочів і фруктів. Важлива роль належить джуту, тютюну, чаю і шовківництву. Китай є батьківщиною чаю і розведення шовкопряда.

Тваринництво в Східному Китаї має два напрямки. Коней, віслюків, мулів, буйволів розводять для транспортних потреб. На відміну від Індії, на полях у Китаї працює мало робочої худоби, домінує ручна праця селян. Особливості продуктивного напрямку у тваринництві викликані відсутністю пасовищ у землеробських районах, де всі землі розорані. Звідси широкий розвиток свинарства, кролівництва та птахівництва. Свині, кролі, кури, качки, гуси утримуються на селянських подвір'ях. Географія їх збігається з географією сільського населення. Поголів'я свиней досягло 450 млн. голів. За цим показником Китай поза всякою конкуренцією. Дрібної рогатої худоби (в основному в Західному Китаї) – 270 млн. голів, а великої рогатої худоби – 150 млн. голів. Дуже поширені бджільництво і аквакультура. Загальний вилов риби і аквапродуктів перевищує 25 млн. т, з них 1/2 припадає на прісноводну продукцію. Використовують природні і штучні водойми, зариблюють залиті водою рисові поля.

Лісові багатства Китаю на 3/5 знаходяться в Дунбеї – гори Великий і Малий Хінган, і на 1/3 – на південному заході в провінціях Юньнань і Гуйчжоу. Заготівлі промислової деревини дорівнюють 70 млн. м куб Більше половини її споживається як дрова.
Китайці їдять мало. Їхня дієта на 4/5 рослинного походження. Рис у вареному вигляді і пшениця у вигляді різних перепічок споживаються щоденно. Батат, картопля, чумиза, гаолян, кукурудза вважаються їжею бідних. Широко використовується олія, в тому числі соєві соуси, різноманітні овочі й фрукти. Чай – жовтий, без цукру – національний напій. Свинина, птиця, яйця і риба – дорогі продукти. Свинина відіграє велику роль в культі вшанування предків. Китайці не споживають молока і молочних продуктів та яловичини. М'ясо буйволів вважають несмачним. За кордоном китайці відомі як делікатесами своєї кухні, так і всеядністю у неврожайні роки.
Східний Китай простягається з півночі на південь на 4000 км і знаходиться в трьох природних зонах: помірній, субтропічній і тропічній. Вегетаційний період мінімальний на півночі (150-180 днів). Характерний мусонний характер розподілу опадів. До 4/5 їх випадає у вигляді дощу з травня по жовтень. Південний Схід має 1500-2000 мм опадів упродовж усього року. В напрямку на північ Цей показник зменшується до 500 мм. У природному середовищі Східного Китаю виділяють чотири сільськогосподарські зони: Дунбей, Північний Китай, басейн Янцзи і Південний Китай.