Економіка Кореї. Пхеньян - столиця Північної Кореї. Сеул - столиця Південної Кореї

Корея

Промисловість Північної Кореї має досить значну паливно-сировинну базу. Як і в усіх колишніх країнах планової економіки, в 50-х роках тут взяли курс на розвиток базових галузей важкої промисловості. Зараз Північна Корея видобуває вугілля і залізну руду, руди кольорових металів, слюду, фосфорити тощо, виплавляє чавун і сталь, виробляє машини і промислове обладнання. З галузей легкої промисловості розвинена текстильна. На експорт ідуть мінеральна сировина, особливо залізна руда, машини і текстиль. Головними торговими партнерами є сусіди – Китай, Японія, Росія.
Промисловість Південної Кореї в своєму розвитку, по суті, повторює шлях Японії. Енергетична і сировинна база на Півдні дуже слабка і традиційно тут розвивалися легка і харчова промисловість. В 50-х роках було покладено початок розвитку важкої промисловості (виплавка сталі, загальне машинобудування, суднобудування, виробництво добрив, синтетичного каучуку, паперу), а в 70-х – новітніх галузей, в тому числі і наукоємних. Було створено потужну енергетику на базі імпортної нафти і будівництва АЕС.
Вирішальними чинниками бурхливого розвитку Південної Кореї як і інших «азіатських тигрів», стали дешева, освічена і дисциплінована робоча сила, іноземні технології і капітали, гарантовані ринки збуту в розвинених країнах, цілеспрямована державна політика. В 90-х роках вісім південнокорейських корпорацій (серед них «Самсон», «Хьонде», «Деу» і «Лаккі-Голдстар») увійшли до списку провідних міжнародних корпорацій.
Сучасна промисловість Південної Кореї включає: а) виробництво одягу, взуття, тканин і продуктів харчування; б) галузі важкої промисловості – металургія, хімічна, загальне машинобудування суднобудування, автомобілебудування; в) електронне машинобудування. Як виробник та експортер суден (танкери, контейнеровози, хімічні танкери), автомобілів та електроніки (комп'ютерне обладнання і частини, електронні пристрої, оптичні прилади, телевізори, інформаційні системи). Південна Корея займає одне з провідних місць у світі.
Як і інші «азіатські тигри», Південна Корея перетворилася на велику торгову державу. Вона ввозить паливо і сировину (нафта, залізні руди, ліс, бавовна тощо), а вивозить готові промислові вироби (одяг і взуття, сталь, автомобілі, судна, електроніка). Головними її партнерами є США, Японія і Німеччина.
Після другої світової війни мала місце швидка урбанізація країни. Тепер на Півночі 61% населення мешкає в містах, на Півдні – 77%. Найбільшими містами Кореї є Пхеньян, Сеул і Пусан. Пхеньян (2,5 млн. жителів) – столиця і головний господарський центр Північної Кореї. Він має багатовікову історію (в V-VII ст. і X-XIV ст. це була столиця цілісної Кореї) і багато культурних пам'яток минулих епох. Сеул (11 млн. жителів) – тепер одне з найбільших міст світу. Це столиця, головний фінансово-торговий, промисловий, транспортний, науковий і культурний центр Південної Кореї. Місто має сучасну, нерідко висотну забудову. В 1394-1910 pp. Сеул був столицею всієї Кореї. Його палаци, храми, парки і кріпосні мури – важливий елемент культурної спадщини країни. В 1988 р. в Сеулі проходили Літні Олімпійські ігри. Південно-Західна рівнина, яка оточує Сеул, є головним районом країни, де зосереджено 1/2 населення. Пусан (4 млн. жителів) – другий за значенням економічний центр Південної Кореї. Він розташований на березі Корейської протоки на рівнині, де проживає 1/4 населення, і має тісні зв'язки з Японією.