Транспорт Африки

Африка

Транспортна система Африки

Транспортна система Африки почала створюватися в колоніальний період і була підпорядкована інтересам метрополій. Головне її призначення полягало тому, щоб зв'язати морські порти з районами гірничовидобувної промисловості та експортних галузей сільського господарства. Відомий проект «2К» (Каїр – Кейптаун) так і не було здійснено. Сучасне транспортне будівництво на континенті гальмують як природні, так і політико-економічні чинники: великі площі пустель та екваторіального лісу, політичне подрібнення території та економічна слабкість кожної держави зокрема. Про комплексну сучасну транспортну систему можна говорити лише стосовно ПАР. При оцінці транспорту Африки треба також враховувати дуже низьку транспортну рухливість місцевого населення, нерозвинені міждержавні контакти і використання архаїчних транспортних засобів, особливо в сільській місцевості і, зокрема, в пустелях, екваторіальному лісі та гірських районах.
Всі види сучасного транспорту в Африці розвинені недостатньо. На всьому континенті лише 100 тис. км шосейних доріг мають тверде покриття, з них 2/5 припадає на ПАР. Забезпеченість автомобільним парком низька. Довжина залізниць – 95 тис. км, з них 1/4 в ПАР і 1/6 в Північній Африці. Міждержавну роль відіграють залізниці Південної Африки, особливо трансконтинентальна з Танзанії в Анголу (Дар-ес-Салам – Лобіту), яка дає вихід в океан «Мідному поясу» Конго (Кіншаса) та Замбії. Річкові зв'язки мають лише місцеве значення. Перешкодою для них є сезонний характер живлення водних артерій, а також численні пороги і водоспади. На річках Конго, Ніл і Нігер є комбіновані водно-залізничні транспортні системи в обхід пороги?.
За невеликим винятком, африканські країни мають вихід в океан і їхні зв'язки з зовнішнім світом здійснюються через морські порти. Найбільшими за вантажообігом є спеціалізовані порти, через які експортується великотоннажна сировина і паливо: нафта, кам'яне вугілля, залізна руда, фосфорити. З портів загального призначення виділяються Касабланка, Дакар, Кейптаун, Дурбан, Порт-Саїд і Александрія. Більшу частину вантажів в Африку і з Африки перевозять іноземні судна. Величезний морський флот Ліберії фактично належить судновласникам США, Греції та інших європейських країн, які використовують «дешевий» ліберійський прапор. Багато африканських держав мають власний авіатранспорт. Великі міста обслуговуються також іноземними літаками. Серед африканських найвідомішими авіакомпаніями є південно-африканська, єгипетська та нігерійська, авіапортами міжнародного значення – Касабланка, Дакар, Тріполі, Кіншаса, Каїр, Найробі, Йоганнесбург.

Рисунок. Райони Африки

Особливу проблему становлять міждержавні транспортні зв'язки всередині самої Африки. Багато африканських країн мають кращі транспортні зв'язки із Західною Європою чи США, ніж зі своїми сусідами. Відсутність економічної зацікавленості є головною перешкодою в здійсненні проектів трансафриканських транспортних магістралей: через Сахару з Алжиру в Нігерію, вздовж Сахелю з Сенегалу в Чад, від Індійського до Атлантичного узбережжя (Кенія – Нігерія) і з Єгипту до Ботсвани.