Географія окремих галузей обробної промисловості США

Сполучені штати Америки (США)

Обробна промисловість США

Географія окремих галузей обробної промисловості США має такі особливості.
• Розміщення харчової промисловості збігається в цілому з розміщенням споживчих ринків (метрополітени) і в значно меншій мірі з сировинними зонами.
• Текстильна промисловість – найстаріша галузь, зародилася в XIX ст. в Новій Англії. На початку XX ст. Нова Англія була одним з найбільших у світі районів бавовняного і вовняного виробництва, американським Ланкаширом і Йоркширом. Але в першій половині XX ст. мала місце знаменита «втеча на південь» – переміщення галузі на Аппалачський Підмонт, «де були бавовна, дешеві робочі руки і не було профспілок».
• Найбільшим центром швейної промисловості історично був Нью-Йорк з його величезним попитом і дешевою робочою силою жінок-іммігрантів. Зараз пошиття одягу, виробництво трикотажу і килимів значною мірою змістилося в «текстильні штати» Аппалачського Підмонта.
• Шкіряно-взуттєві підприємства розміщені на Північному Сході і в Приозер'ї.
• Розміщення потужностей лісозаготівель і деревообробки відповідають географії лісових ресурсів. Найбільшу роль тут відіграють тихоокеанський Північний Захід і південноатлантичні штати. Останні є також головним районом меблевої і целюлозно-паперової галузей. Значна частина меблів виробляється у великих метрополітенах. Щорічні заготівлі деревини – 450 млн. м куб., виробництво паперу і картону – 70 млн. т. Поліграфія є прерогативою великих міст, в ній Домінують Нью-Йорк, Чикаго і Лос-Анджелес.
• У розміщенні хімічної промисловості найістотніше значення мали орієнтація її «верхніх поверхів» на споживача, тобто на великі та, і перехід від вуглехімії до нафтогазохімії. В другій половині XX ст. в розміщенні цієї галузі різко зросло значення Півдня. Зараз хімічна промисловість розміщена приблизно порівну між середньо-атлантичними штатами, Галфом, Приозер'ям і Аппалачським Підмонтом. Найбільша концентрація виробництва має місце в консолідованих метрополітенах Нью-Йорка і Філадельфії та на узбережжі Галфу.
• Чорна металургія США декілька разів змінювала свою географію. Зародилась вона в штаті Пенсільванія на східних схилах Аппалачських гір. Згодом центри її перемістилися у вугільні райони західних схилів. Провідну роль почав віднравати Піттсбург і його оточення. Новим етапом стала поява великих центрів чорної металургії на південних берегах Великих озер – Буффало, Клівленд, Детройт, Чикаго, які знаходилися на шляхах між аппалачським вугіллям і залізною рудою озера Верхнього. Після другої світової війни були побудовані металургійні комбінати на Атлантичному узбережжі – Спарроус-Пойнт (поруч з Балтімором) і в Моррісвіллі (біля Філадельфії), розраховані на імпортну залізну руду. Наступна деконцентрація галузі мала місце не за рахунок будівництва нових комбінати, а за рахунок «міні- і мідізаводів», які працюють на металоломі, привізному чавуні і залізорудних окотках. Розміщення їх орієнтоване на споживача. Виплавка сталі становить до 90 млн. т на рік, а імпорт її – 1/5 споживання.
• Підприємства кольорової металургії тяжіють до місць видобутку руди або до портів, що отримують імпортну сировину. З великих метрополітенів тільки Нью-Йорк, Балтімор і Сент-Луїс можна вважати центрами цієї галузі. Як сфера виробництва, кольорова металургія найбільш характерна для Гірських штатів. Особливе місце займає алюмінієва промисловість. За своїми масштабами (виплавляють 5 млн. т алюмінію на рік) вона є найбільшою в світі і водночас не має внутрішньої сировинної бази, працюючи на імпортних бокситах і глиноземі. Виготовлення глинозему з бокситів зосереджене в портах Галфу. Металічний алюміній отримують на заводах у районах, багатих на дешеву електроенергію: тихоокеанський Північний Захід, Галф і долини річок Огайо і Теннессі.