Схід Бразилії. Міста Ріо-де-Женейро, Сан-Паулу, Санта-Ріта і Белу-Орізонті
Бразилія
Сучасна історія Бразилії розпочалась на її найближчому до Європи північно-східному узбережжі, де вперше з'явилися португальці. Майже 250 років Північний Схід був ядром колонії, в якій панували великі латифундії, рабство і такі експортні продукти, як деревина, тютюн, тростинний цукор, бавовна і какао. Салвадор, столиця колонії з 1532 по 1763 p., і Олінда як міста з архітектурними пам'ятками того часу, занесені до переліку культурної спадщини ЮНЕСКО. Зараз Північний Схід – відстала і найбідніша частина Бразилії. Її характерні риси – максимальний елемент негроїдної раси і найнижчий рівень індустріалізації. В прибережній частині панують великі латифундії з їх експортними культурами та дешевою робочою силою і дрібне екстенсивне споживче землеробство; у внутрішній частині, яка збігається з природною зоною Каатінги, переважає екстенсивне тваринництво.
Південний Схід складають чотири штати: Еспіриту-Санту, Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу і Мінас Жерайс. Це 11% території Бразилії і 43% її жителів. Тут найгустіше населення і найвищий рівень урбанізації. За своїми ресурсами та їх концентрацією це також багатий район. Через нього проходить тропік Козерога, він отримує достатньо вологи і має родючі червоноземні грунти, поруч знаходиться Бразильський щит з його корисними копалинами та гідроенергією. Розвиток Південного Сходу почався у XVIII ст., коли були знайдені золото і алмази, але зробили його «серцем» Бразилії культура кави і залізничне будівництво в кінці XIX ст. В роки масової імміграції з Європи саме сюди спрямовувався основний потік переселенців і капіталів. Саме цей район асоціювався з культурою кави в Бразилії.
Зараз на Південний Схід припадає 2/5 сільськогосподарського виробництва, 3/5 видобутку корисних копалин і 3/4 обробної промисловості. Тобто за всіма показниками це основа Бразилії, причому «нової» Бразилії. Трикутник Сан-Паулу – Ріо-де-Жанейро – Белу-Орізонті є ядром Південного Сходу і всієї Бразилії.
Ріо-де-Жанейро засновано в 1502 р. У XVIII ст. через нього проходив найбезпечніший шлях до золотих та алмазних копалень. Двісті років (1760-1960) Ріо-де-Жанейро виконував функції столиці. Зараз в його метрополітені 11 млн. жителів. Це великий фінансово-торговий, транспортний, промисловий і туристичний центр. Його культурні заклади стоять на світовому рівні. Поруч знаходиться Санта-Ріта – бразильська «долина електроніки». В світі Ріо-де-Жанейро відомий мальовничим ландшафтом, пляжами, спортивними подіями і карнавалами. Разом з тим, саме нетрі Ріо-де-Жанейро (португальською мовою «фавели») стали уособленням латиноамериканської злиденності.
Сан-Паулу (17 млн. жителів) розташований за 80 км від узбережжя. Його «воротами» в море є порт Сантус, відомий експортом кави. Місто – майже ровесник Ріо-де-Жанейро. У ньому в 1822 р. проголошено незалежність Бразилії від Португалії. В свій час це була столиця «кавового» буму. Сучасний його розвиток визначився «бразильським дивом» другої половини XX ст. Сан-Паулу – найбільший банківський, управлінський, торговий та індустріальний центр країни. Його часто називають «Бразильським Нью-Йорком» або «Бразильським Чикаго». Промислове обличчя представлене всіма галузями, які існують в Бразилії, але головним є машинобудування, а в ньому автомобілебудування. Центральна частина Сан-Паулу забудована хмарочосами та експресвеями. В місті багато культурних закладів і, одночасно, типових для Латинської Америки проблем перенаселеності, злиденності тощо.
◄ Сільське господарство Бразилії
Зміст підручника "Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія"
Захід Бразилії і Амазонія. Бразиліа - столиця Бразилії. Місто Манаус ►