Формування території України (частина 2)

Формування території України

Загроза бути загарбаною могутніми сусідами змусила Україну вступити в 1654 р. в союз з Росією. Порушення угод царським урядом почалося з підписання Андрусівської угоди між Польщею і Москвою в 1667 р. За цією угодою Україна була поділена на дві частини: Лівобережна з Києвом дісталась Московській державі, а Правобережна – Польщі.
У 1763-1764 pp. царизм скасував козацький устрій у Слобідській Україні, у 1775 р. було зруйновано Запорозьку Січ, а в 1782 р. на території Гетьманщини ліквідовано адміністративно-полковий поділ. Царизм намагався знищити все, що залишалося від української державності, українських вільностей і тих демократичних порядків, якими Україна відрізнялася від Росії.
Після ліквідації державності у документах царського уряду почали вживатися такі назви України – Малоросія, Мала Русь, Малоросійський край, Гетьманщина. Ці назви відбивали соціальну й національну політику царизму щодо українського народу.
7 (20 за н. ст.) листопада 1917 р. у Києві було проголошено Українську Народну Республіку (УНР), яка об'єднала лівобережні території України. У жовтні 1918 р. представники різних західноукраїнських політичних партій і організацій створили Українську Національну Раду на чолі з Є. Петрушевичем. Рада 13 листопада видала закон про створення самостійної, незалежної Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), що охоплювала землі Східної Галичини, Північної Буковини і Закарпаття. 22 січня 1919 р. на Софійській площі в Києві делегати ЗУНР й УНР урочисто обмінялися грамотами про об'єднання (злуку) [2].
Та обставини склались так, що закріпити свою владу молода держава не змогла. У 1921 р. незалежна Україна перестала існувати, її землі були поділені між сусідніми країнами. За Ризьким мирним договором основна частина України (центральна, східна й південна) відійшли до Росії, Західна Україна (Західна Волинь і Східна Галичина) – до Польщі. Закарпатська Україна була захоплена Чехословаччиною, північно-східна Буковина і Південна Бессарабія – Румунією.
За таємною угодою, укладеною між правителями СРСР та Німеччини, Західна Волинь і Східна Галичина, Південна Буковина і Південна Бессарабія в 1940 р. були приєднані до Союзу РСР й адміністративно ввійшли до складу Української РСР. У 1945 р. територією УРСР стало Закарпаття. Таким чином, закінчився процес возз'єднання західних земель з Україною. Формування ж сучасної території України завершилося у 1954 р. включенням до її складу за рішенням Верховної Ради СРСР Кримської області (тепер Автономна Республіка Крим). Це було зумовлено спільністю території, економічними зв'язками, історичним минулим.
З 1985 р. почалася перебудова суспільного життя України. 16 липня 1990 р. Верховна Рада України прийняла Декларацію про державний суверенітет України. Визначною подією стала дата 24 серпня 1991 p., коли Верховна Рада прийняла Акт проголошення незалежності України, схвалений 1 грудня всенародним голосуванням. Через 70 років поновилась самостійність України, її народ розпочав будівництво демократичної, вільної держави. Про це свідчить прийняття Верховною Радою України 28 червня 1996 р. Конституції України.
Діставши незалежність, Україна визнала Гельсінські угоди 1975 р., за якими державні кордони в Європі вважаються непорушними.
Нині до складу України входять 24 адміністративні області і Автономна Республіка Крим (див. карту на другому форзаці підручника).