Промисловість України

Промисловість

В Україні розвинуті майже всі відомі галузі промисловості. За часткою продукції серед усіх галузей виділяється машинобудування (41,2%). Далі йде харчова (15,1%) і легка (12,2%) промисловість, чорна металургія (8,4%), паливна та хімічна і нафтохімічна галузі (по 4,2%).
Деякі галузі промисловості, наприклад паливна і електроенергетична, чорна і кольорова металургія та деякі інші, формують міжгалузеві промислові комплекси. Це системи економічно зв'язаних між собою виробництв, діяльність і розміщення яких технологічно і територіально зумовлені.
Найважливішими міжгалузевими промисловими комплексами є: паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, лісовиробничий. Деякі галузі взаємодіють з іншими, утворюючи складні народногосподарські комплекси. Наприклад, харчова і легка промисловість використовують продукцію сільськогосподарського виробництва, забезпечуючи населення продуктами харчування та товарами народного споживання.
Структура промислового виробництва, тобто співвідношення галузей, у країні весь час змінюється. Так, протягом останнього десятиліття поступово зростає частка машинобудування, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості і зменшується – чорної металургії, харчової та хімічної і нафтохімічної промисловості. Досить стабільна частка електроенергетики, промисловості будівельних матеріалів.
Нині в Україні є державні та недержавні підприємства. Багато з них входять до складу виробничих об'єднань (ВО), що згруповують підприємства з однаковою продукцією або ті, що мають тісні виробничі зв'язки.
Деякі підприємства й об'єднання утворюють комбінати, де поєднуються різні виробництва, що являють собою послідовні стадії обробки сировини або обслуговують один одного, або разом використовують відходи виробництва.
Кожне сучасне підприємство має свою спеціалізацію, що передбачає виготовлення однорідної продукції. Підприємства (або їх цехи, дільниці) виробляють якийсь один продукт, його окремі вузли й деталі або виконують окрему операцію (відливка, штамповка, механічна обробка, складання). Спеціалізація виробництва сприяє підвищенню продуктивності праці, поліпшенню якості продукції, зниженню витрат тощо.
Обов'язковим для спеціалізованих підприємств є кооперування, тобто тісне і довготривале співробітництво з метою виготовлення якоїсь продукції (наприклад, деталі, вузли для складання автомобілів).
Суспільство зацікавлене у високій ефективності виробництва, що визначається відношенням готового продукту до витрат (праця, матеріали) на його одержання. Чим менші витрати на випущену продукцію, тим ефективніше виробництво. Показником ефективності є собівартість.
Собівартість – це витрати підприємства (в грошах) на виробництво і реалізацію одиниці продукції.
Одним з найважливіших шляхів підвищення ефективності виробництва в країні є розумна територіальна організація господарства. Вона передбачає науково обґрунтоване розміщення взаємопов'язаних окремих галузей і виробництв на території країни.
Особливими формами територіальної організації господарства, що об'єднують групу взаємопов'язаних основних галузей і виробництв, а також допоміжні й обслуговуючі галузі і виробництва, є територіально-виробничі комплекси.
Основні галузі – це галузі спеціалізації на певній території. Допоміжні галузі не належать до галузей спеціалізації і відіграють допоміжну роль у територіальній організації господарства. Обслуговуючі галузі допомагають основним виробництвам. До обслуговуючих належать, наприклад, ремонтні підприємства.
Галузі народного господарства на території країни розміщуються нерівномірно, зосереджуючись у промислових районах, центрах і вузлах.
Промисловий район – це територіально-виробничий комплекс з чіткою промисловою спеціалізацією виробництва. Охоплює, звичайно, територію однієї або кількох сусідніх областей.
Промисловий центр – це населений пункт, де зосереджено кілька промислових підприємств, що спеціалізуються на певному виробництві. Населення їх зайняте переважно у промисловості.
Сукупність промислових центрів, що пов'язані між собою інфраструктурою і трудовими ресурсами, утворюють промисловий вузол.
Промисловість, як і інші галузі народногосподарського комплексу, розвивається в умовах переходу України до ринку та ринкової системи господарювання.
Ринок (ринкова система) – система товарно-грошових відносин у суспільстві, що базується на об'єктивних (незалежні від волі людини) економічних законах, які є стимулами постійного підвищення ефективності будь-якого виду людської діяльності. Ринкова система ґрунтується на природних і економічних інтересах людини та суспільства.
За таких умов Україні потрібна структурна перебудова промисловості в напрямі зменшення частки матеріало- і енергомістких галузей. Натомість необхідно стимулювати розвиток трудомістких сучасних галузей промисловості, невиробничої сфери, впроваджувати нові передові технології.

Запитання і завдання

1. Які галузі промисловості найбільш розвинуті в Україні?
2. Що таке міжгалузеві промислові комплекси? Які галузі промисловості їх формують?
3. Яка нині структура промислового виробництва? Чому, на вашу думку, вона весь час змінюється?
4. Що таке спеціалізація і кооперування? Чи є між ними зв'язок?
5. Як пов'язані між собою собівартість та ефективність виробництва?
6. Що передбачає територіальна організація господарства?
7. Що таке територіально-виробничий комплекс?
8. Дайте визначення промислового району, центру, вузла.
9. Що таке ринкова система господарювання?
10. Що необхідно, на вашу думку, для того, щоб промисловість України досягла більш високого рівня розвитку?