Микола Костомаров. Іван Мазепа (частина 8)

Між гетьманом і Кочубеєм існувала сімейна ворожнеча. Кочубей мав дві дочки: одна – Ганна, котра вийшла за Мазепиного небожа Обідовського і невдовзі овдовіла, друга – Мотрона, Мазепина хрещениця. Мазепа, будучи вдівцем, надумав свататися до Мотрони. Батьки заперечили проти такого шлюбу, котрий ні в якому разі не міг бути дозволеним за церковними правилами. Мати Мотронина, жінка гордовита й сварлива, почала після того поводитися суворо із своєю дочкою і довела її до того, що їй стало незмога жити в батьківському домі, в Батурині, де її батько мусив постійно мешкати відповідно до звання генерального судді. Мотрона втекла до гетьмана. Мазепа, не бажаючи ославити дівчину, відіслав її назад до батьків, хоч писав їй потім: «Нікого ще на світі я так не кохав, як вас, і для мене було б щастя й радість, якби ви приїхали і жили б у мене, але я усвідомив, який кінець з того може вийти, особливо за такої злоби і єхидства ваших рідних: прийшло б од церкви неблагословення, щоб разом не жити, і де б я тоді вас подів. Мені вас було шкода, щоб ви потім на мене не плакалися». Але становище поверненої до батьківського дому Мотрони стало ще гіршим: мати мучила її жорстоким поводженням; батько, перебуваючи під сильним впливом дружини, чинив у всьому так, як вона хотіла. Батьки Мотронині скаржилися серед своїх знайомих, що гетьман звабив їхню дочку й знеславив їхню сім'ю. Мотрона таємно переписувалася з Мазепою, скаржилася на матір, називаючи її мучителькою. Мазепа втішав її, запевняв у своїй любові, але радив їй на крайній випадок іти в монастир. Кочубей писав Мазепі докори, а Мазепа відповідав йому: «Ти згадуєш про якийсь блуд, я не знаю і не розумію нічого, сам ти, видать, блудиш, слухаючи своєї гордовитої, язикатої жінки, котру, як бачу, не вмієш стримувати. Справедлива приказка: де всім правує хвіст, там напевне голова блудить. Жона твоя, а не хтось інший причина твоєї домашньої печалі-Свята Варвара втікала від свого батька, та не в гетьманський дім, а до пастухів у кам'яні ущелини».
За намовою жінки своєї Кочубей дошукувався можливості в той чи інший спосіб заподіяти гетьманові зло і дійшов думки: скласти донос і звинуватити гетьмана в зраді. Спочатку посередником для пересилання доносу він обрав якогось великоруського ченця, котрий тинявся і старцював по Малоросії-Його прийняли у Кочубея в Батурині, нагодували, обдарували, і він вислухав од Кочубея та його дружини жалісливу розповідь про те, як гетьман, закликавши до себе в гості доньку Кочубеєву, свою хрещеницю, зґвалтував ft Коли цей монах відвідав Кочубеїв удруге, подружжя спершу примусило монаха цілувати хрест на тому, що буде він берегти в таємниці те, що почує від них, потім Кочубей сказав: «Гетьман хоче відкинутися від Москви і пристати до ляхів; ступай у Москву і донеси про це бояринові Мусіну-Пушкіну» (21). Монах виконав доручення. Монаха допитали в Преображенському приказі (22), але ніякої справи про зраду малоросійського гетьмана не розпочинали. Минуло кілька місяців. Кочубей, побачивши, що спроба не вдалася, почав шукати інших шляхів: вони зголосилися з колишнім полтавським полковником Іскрою, свояком Кочубея. Не зважуючись самому починати справу, Іскра прислужився Кочубеєві лише тим, що відправив полтавського попа Спаської церкви, Івана Святайла, до свого приятеля, охтирського полковника Федора Осипова, просити у нього побачення з приводу важливої державної справи. Охтирський полковник з'їхався з Іскрою на своїй пасіці. «Я чув од Кочубея, – сказав йому Іскра, – що Мазепа, зв'язавшись із Лещинським, має намір зрадити Цареві і навіть замірявся на життя цареве, гадаючи, що цар приїде до нього в Батурин».

Військова печатка І. Мазепи. Малюнок