Лист Івана Мазепи до Запорозького Низового Війська

Турботи гетьманські про військо й народ
Лист Івана Мазепи до Запорозького Низового Війська

Мій ласкавий приятелю і брате, пане отамане кошовий і все старше й менше товариство війська його царської пресвітлої величності Запорозького Низового!

Хоч не замешкалися прибути до нас посланці ваших милостей, виправлені з пересторогою про бусурманський ворожий нахід під малоросійські, їхньої царської пресвітлої величності, городи, але прибули з такою відомістю того власне часу, коли й ворог у великій своїй потузі, ходячи купно, почав плюндрувати між містами. Однак ми дуже вдячні і за такий остережний ваших милостей учинок, оскільки ваші милості учинили те з горливої своєї зичливості до милої нашої вітчизни своєму рейментареві і всьому, християнському народові, ви були б раді й скоріше усвідомити, коли б до такого діла легший мали б спосіб. Отож ми тут, будучи дуже задоволені з вашої зичливості, бажаємо й надалі, щоб звідомили нас, гетьмана, про ворожі наміри й обороти. А цих посланців відпускаємо до ваших милостей на Низ з нашою подякою і ознаймовуємо про бусурманську поведінку. Вони, хоч ходили війною поміж українські міста три тижні, опаляючи міста в Полтавському полку, а в Миргородському полку опаляючи села, пашню та сіна вогнем пустошачи, однак у людях нанесли малу шкоду, оскільки всі, завдяки нашим розісланим універсалам, позбігалися до міст. Що ж до тих ворогів були ми в роздвоєній раді через відомості, що надійшли з інших сторіч, бо ті вороги мали приходити до нас з двох боків: Білгородська – з гори Дніпра, а Кримська - з низу. Через ту непевність мали ми наші думки розірвані, а найбільше дізнали труднощів, коли з Батурина вибиралися на відсіч ворогові з військовими тяжарами санним табором, оскільки сніг розтав через несталу зиму, і в Прилуці та в інших містах мусили ми перебратися на вози, а цей наш перебір приневолив нас значно загаятися, щоб дати відсіч ворогу, котрий насунув на нас. Однак у тому часі, як притягли м до Лохвиці, вони, вороги, взявши відомість, що ми насунулися на них і перебуваємо вже непоодаль із військами, відразу ж з панікою і страхом спішно повернули назад у свою поганську землю: солтан Калга з іншими солтанами та ордами кримськими до Криму, а білгородські орди – до Білгорода. Відтак кримці на Пслі та на Ворсклі заломалися, переправляючись через ті річки і без своєї шкоди, а білгородці на Дніпрі також обломилися кошем і понесли людях та конях значну пагубу. А що під кожним містом їх, поганців, бито в сутичках рвано і язиків брано, те кожному відомо. Ознаймовуємо вам-таки, Низовому війську, що наш найясніший монарх милостиво обсилає вас від пресвітлого престолу своїм річним жалуванням з придатком через своїх посланців, яких послано 29 лютого, – вони уже виїхали, почавши шлях од Батурина, і ми, згідно до щорічного звичаю, обіцяємо прислати вам із тими ж монаршими посланцями через спеціальних наших посланців перевізні гроші. Доносимо до знаття, що різні борошняні запаси з нашої гетьманської провізії, які ми, за звичаєм, пересилаємо Низовому війську, уже цілком приготовлено, тільки тепер дуже важко їх допровадити підводами, оскільки міста Полтавського та Миргородського полків, звідки такі підводи бралися щороку на таку повинність, лишилися вельми утяжені, а сіна і пашні, також оброки (20) прийшли від ворога у запустіння, а брати підводи, щоб завести ті борошна на Низ із далеких полків – це наносити людям невиносну трудність. Підводи з Лубенського та Гадяцького полків возили борошно на Таванський острів (21), і турбувати їх удруге в цьому ж часі була б річ неслушна. Щоб запобігти цій трудності, вчинили ми так постанову, що це борошно наказали спровадити з Переволочної до Кодака, звідкіля ви, добрі молодці, Низове військо, схотіте ті запаси привезти до себе човнами, і це не важко буде вам, війську, учинити, оскільки через весняну воду не матимете на порогах жодної перепони. Можуть також учинити вам послушенство у спровадженні цих борошен і кодачани, оскільки вони перебувають в особливому вашому військовому покровительстве. Те вашим милостям запропонувавши, зичимо вам доброго від господа Бога здоров'я і щасливого в усьому пробуття.

З Батурина, 4 квітня 1696 року.