Принципи навчального процесу

10.3. Дидактичні принципи та їх класифікація

Основні вимоги кожного принципу навчання віддзеркалюються в правилах дидактичної діяльності. Дидактичні правила – це конкретні вказівки педагогові про те, як слід діяти у стандартних навчальних ситуаціях. Таким чином, вони забезпечують діалектичний зв'язок між теорією і конкретною методикою навчання. Цей перехід має бути творчим, бо навчальна діяльність не терпить шаблону й одноманітності. Тому знання основних дидактичних правил є обов'язковим, але їх використання на практиці – справа індивідуальна, творча і вимагає інноваційного ставлення до них. Правила, з одного боку, випливають із принципів навчання, а з іншого – є узагальненням багатовікового досвіду навчальної діяльності. Скільки ж всього правил? Відповімо словами К. Д. Ушинського: «...Самі ці правила не мають жодних меж: всі їх можна вмістити на одній друкованій сторінці, і з них можна скласти кілька томів. Це одне вже показує, що головне – не у вивченні правил, а у вивченні тих наукових основ, з яких ці правила випливають».

Незнання принципів не відміняє їх існування та дію і робить дидактичний процес ненауковим, суперечливим, непослідовним, несистемним, й, відповідно, неефективним. Власне, тим і пояснюється наявність багатьох недоліків в організації та проведенні цього процесу в певних освітньо-виховних системах.

У сучасній дидактиці є кілька варіантів класифікації принципів навчання. В різних авторів вони відрізняються, першою чергою – кількістю.

З історії педагогіки знаємо, що ще Я. А. Коменським було визначено шість принципів навчання: наочність, свідомість, систематичність, послідовність, доступність, міцність засвоєних знань.

Інакше систематизував їх А. Дістервег. Намагаючися розкрити більш конкретно дидактичні принципи і правила, він розглядав їх у вигляді вимог до: а) змісту навчання; б) вчителя; в) учня.

К. Д. Ушинський виокремлював такі дидактичні принципи: своєчасність, поступовість, органічність, постійність, стійкість засвоєння знань, самостійність учнів, відсутність надмірної напруженості та надмірної легкості, правильність, свідомість і активність навчання, наочність, послідовність, міцність знань і навичок.

Ч. Купісевич у книзі «Основи загальної дидактики» наводить сім принципів навчання: систематичність, зв'язок теорії з практикою, наочність, свідомість і активність учнів у процесі навчання, постійне подолання труднощів і стабільність результатів викладання, принцип оперативності знань, принцип міцності знань. В. Оконь додає до них ще такі принципи: ефективність, доступність, поєднання індивідуального підходу і колективізму в навчанні, різнобічність та мотивація.

Автори підручника «Педагогіка» на основі аналізу дидактичних робіт Ю. К. Бабанського, В. І. Загвязінського і М. М. Скаткіна виокремлюють такі принципи навчання в сучасній школі: принцип розвиткового і виховного характеру навчання; науковості змісту і методів навчального процесу; систематичності й послідовності в опануванні досягнень науки, культури, досвіду діяльності; свідомості, творчої активності та самостійності учнів; наочності; єдності конкретного та абстрактного, раціонального й емоційного, репродуктивного і продуктивного; доступності навчання; міцності результатів навчання і розвитку пізнавальних сил учнів; зв'язку навчання з життям; раціонального поєднання колективних та індивідуальних форм і способів навчальної роботи.

І. П. Підласий загальновизнаними вважає принципи свідомості й активності, наочності, систематичності й послідовності, міцності, науковості, доступності, зв'язку теорії з практикою.

Досвід сучасної дидактичної діяльності свідчить, що цей перелік має залишатися відкритим. Ті зміни, які відбуваються в нашому суспільстві, в системі освіти інших країн, в різних галузях соціально-гуманітарних наук (психології, соціології, політології, фізіології), загальній педагогіці сприяють подальшому розвиткові загальної дидактики та її вдосконаленню. Особливо це диктується сучасним досвідом запровадження особистісно орієнтованого навчання, педагогіки співробітництва, гуманістичної педагогіки.