Принцип доступності й дохідливості викладання

10.4. Система сучасних дидактичних принципів

Принципи навчання, що стосуються діяльності суб'єктів викладання (вчителів) та їхньої методики

Принцип доступності й дохідливості викладання (деякі автори називають його принципом поступового збільшення труднощів) сформулював ще Я. А. Коменський у «Великій дидактиці». Протягом трьохсот років його розуміння змінилося незначно.

Цей принцип нібито врівноважує терези принципів: складність змісту навчального матеріалу компенсується майстерним викладанням педагога.

Основна вимога цього принципу – не допустити непосильного навчання для даної категорії учнів, проводити його таким чином, щоб учні могли свідомо засвоювати загальнонаукові та професійні знання, практичні навички й уміння, повністю використовуючи свої інтелектуальні й фізичні можливості. В іншому разі дидактичний процес матиме тільки формальний характер, може призвести до втрати віри у свої здібності і, відповідно, формувати пасивне ставлення учнів до навчально-пізнавальної діяльності.

Принцип доступності залежить:

– від забезпечення добору, групування і вивчення навчального матеріалу з урахуванням вимог навчальної програми та специфіки майбутнього фаху;

– урахування розумових, емоційно-вольових і фізичних можливостей учнів та наукових вимог до організації навчального процесу;

– правил послідовності: від простого до складного, від нижчого до вищого, від відомого до невідомого, від легкого до важкого;

– урахування професійних знань, практичних навичок і вмінь учнів;

– урахування фактора часу;

– поступового нарощування складності теоретичного і практичного матеріалу;

– проведення занять з максимальним напруженням як розумових, так і фізичних сил учнів;

– широкого застосування сучасної комп'ютерної та іншої тренувальної техніки для поглиблення розумових і фізичних здатностей учнів;

– надання індивідуальної допомоги учням, які мають певні проблеми в навчанні;

– широкої організації змагань за досягнення високих результатів у навчальному процесі тощо.