Моральний ідеал. Види і характеристики ідеалу

Будь-яка його форма втілює, першою чергою, мрію (надію, сподівання) про єдність і братерство людей і вимогу безумовної людяності (альтруїзм, гуманізм) у відносинах між ними. Частіше за все він розглядався не тільки як заперечення недосконалості дійсності, але і як її духовне подолання.

Ідеальний образ – найвища ціль, до якої прагне особистість, певна соціальна група, клас або суспільство.

Суспільний ідеал – образ досконалого суспільства, в якому виражені устремління певної соціальної групи, її уявлення про найвищу справедливість і найкращий суспільний устрій.

Основними характеристиками ідеалу є його спрямованість, зміст, структура, дієвість.

За спрямованістю ідеали можуть бути:

• негативними (наприклад індивідуалізм, егоїзм, холодний розрахунок, прагнення досягати власних корисних цілей будь-якими засобами);
• позитивними (наприклад колективізм, взаємодопомога, людяність, усвідомлення громадського обов'язку).

За змістом

• релігійними,
• моральними,
• політичними,
• естетичними,
• військовими тощо.

Рівень узагальненості ідеалу визначає його структуру. Наприклад, для людини ідеалом є конкретна особистість чи сукупність рис окремих особистостей, які узагальнені в одному образі.

Дієвість ідеалу виявляється у ступені його впливу на поведінку, характер діяльності, вибір змістовних життєвих орієнтирів особистості та намаганні їх реалізувати. Ідеал виконує світоглядну, виховну, регулятивну, нормативну ціннісну та прогностичну функції.

С. У. Гончаренко розрізняє такі основні види ідеалу:

• суспільний,
• політичний,
• етичний,
• моральний (естетичний),
• гносеологічний та інші.

Мета морального виховання найбільше наближена до морального ідеалу. Розглянемо його детальніше. Моральний ідеал – не ілюзія, хоча ми говоримо: «хибний ідеал», «утопічний ідеал». Він має об'єктивний характер. Існують різні типи морального ідеалу, що відповідають конкретній суспільній практиці, інтересам людей, історичній ситуації. Об'єктивний зміст міститься в самій структурі морального ідеалу, яка має такий вигляд: смисл моральних понять; смисл моральних норм; реальні моральні відносини і практичні дії.

Зміст, вкладений у поняття «моральний ідеал», – це ще і спосіб розуміння його смислу. Цей зміст особистісно значимий, хоча і не зводиться до констатації практики соціального життя. Виникає своєрідний діалог між тим, що можна мислити в ідеалі, і реальними особистими уявленнями.

Ідеал – уявлення про зразок соціальної поведінки і стосунків між людьми, що виходить із розуміння мети професійної діяльності та майбутньої життєдіяльності.

Провідний фактор формування ідеалу вихованця – процес виховання в різних освітньо-виховних системах, де важливого значення надається наявності цих ідеалів у вихователя. Головну роль у формуванні ідеалів відіграють почуття, у тому числі – моральні. Саме вони дають змогу вихованцеві не тільки піднестися над реальними обставинами, але й пережити можливе, належне як реальне. Ідеї, уявлення, пропущені через почуття, стають ідеалами. Тому вихователь повинен звертатися до почуттів своїх вихованців в процесі формування ідеалів, які не можуть бути засвоєні як готові істини.

Звичайно, існує певна світоглядна модель, де реалізуються суспільно напрацьовані поняття про добро і справедливість. Ідеться про ідеї добра, правди, краси, що сприяють оновленню, історичному виправданню тих норм, правил, оцінок, які існують в реальному житті. Але кожен вихованець особисто будує свій ідеал тільки в процесі активної діяльності.