Функції виховання у формуванні особистості

Виховання безпосередньо пов'язане з процесом соціалізації і соціальним розвитком. Але життя свідчить, «що соціалізацію не можна зводити до поняття «виховання» ні у вузькому, ні у широкому розумінні, в якому вона часто використовується. Виховання передбачає, перш за все, систему спрямованих впливів, за допомогою яких прагнуть сформувати в особистості певні риси і якості, завдяки яким людина долучається до культури і стає повноцінним членом суспільства... Можемо назвати такі особливості процесу соціалізації, які дозволяють відмежувати його від виховання:

1. відносна стихійність цього процесу, яка характеризується не завжди передбаченим, цілеспрямованим впливом середовища;
2. механічне засвоєння соціальних норм і цінностей, яке відбувається в результаті діяльності і спілкування особистості, взаємодії її з мікро- і макросередовищем;
3. зростання в міру доросління самостійності особистості щодо вибору соціальних цінностей і орієнтирів, середовища спілкування, якому віддається перевага».

Виховується дитина в безпосередньому спілкуванні з дорослими. Вони розповідають їй, «що є добре і що є погано», заохочують ті дії дитини, які відповідають моральним нормам і правилам поведінки, і карають за провину. З часом цей зовнішній контроль замінюється самоконтролем.

Кожному вихователеві слід пам'ятати, що виховання – це надзвичайно важлива справа, від якої залежить доля людини. Не даремно французький письменник А. Сент-Екзюпері (1900-1944) наголошував, що виховання має перевагу над освітою, оскільки воно формує людину. Тому вихователь повинен так впливати на вихованців, щоб допомогти їм засвоїти й усвідомити загальнолюдські, національні та моральні звички й цінності, любов до праці, Вітчизни, батьків, самого себе тощо. Безумовно, актуальним залишається вислів К. Д. Ушинського про те, що найголовніший спосіб людського виховання – це переконання, оскільки воно є основою людського світогляду. Світогляд, своєю чергою, – один із головних регуляторів поведінки вихованця.

Отже, виховання має надзвичайно важливе значення для формування та розвитку особистості, воно повинно коригувати вплив спадковості й соціального середовища на людину шляхом формування її внутрішнього духовного світу. Водночас щодо дієвості виховання існують вкрай протилежні точки зору: від досягнення шляхом виховання будь-яких результатів (особливо на цьому наголошувала радянська педагогіка) до повного заперечення його можливостей. Наприклад, Гельвецій вважав, що виховання може все, а Вольтер – навпаки: «від усякого виховання, друже мій, рятуйся на всіх вітрилах».

Можна виокремити такі функції виховання у формуванні особистості:

1. організаційна – організація діяльності, в якій розвивається і формується особистість;
2. ціннісно-орієнтаційна – визначення життєвих цінностей, настанов, змісту для розвитку та саморозвитку особистості вихованця;
3. профілактична – профілактика негативних впливів на розвиток і формування особистості;
4. попереджувальна – ізолювання особистості від несприятливих умов її розвитку.

Виховання і розвиток особистості діалектично взаємозв'язані, тобто перше не лише впливає на друге, а залежить від нього, бо друге визначає мету, зміст і методику першого. Водночас виховання має йти попереду розвитку, визначати основні його орієнтири.