Екологія - Вступ

Під екологією ми розуміємо науку
про зв'язки організмів з навколишнім
середовищем, куди ми зараховуємо
в широкому розумінні всі умови існування
Ернст Геккель

Вступ

Сьогодні всі люди планети незалежно від їх расової чи класової приналежності, політичних поглядів чи ідеологічних уподобань все частіше називають Землю нашою спільною домівкою. Життя у цьому планетарному домі вивчає наука екологія, а ведення господарства в ньому – економіка.

Обидва слова – екологія й економіка – походять від грецького "ойкос" – дім, помешкання, місцезнаходження. Отож, не дивно, що ці дві науки, які століттями розвивалися фактично паралельно, сьогодні об'єднуються, утворюючи нову інтегральну галузь знань – еколого-економічну науку. Ми прийшли, як кажуть, "на круги своя". Адже стародавні греки, які й не гадали, що з їхнім рідним словом "ойкос" буде пов'язане народження еколого-економічної науки, не могли собі дозволити вийти на рибалку в час нересту риби або ж убити козулю перед її окотом. Не могли, бо добре дбали не тільки про сьогоднішній, але й про завтрашній день своєї домівки.

Нині, коли на всій планеті під впливом людини відбулися помітні зміни як живої, так і неживої природи, дедалі більшого значення набуває гармонійна взаємодія суспільства і природного довкілля, оскільки людина отримує від природи все необхідне для життя: енергію, продукти харчування, матеріали, черпає в ній емоційну й естетичну наснагу. Тому вкрай необхідна не лише чітка стратегія охорони природного середовища та посилення контролю за природокористуванням, але й добре продумана система екологічної освіти й виховання населення.

Екологія – відносно молода біологічна наука. Ще не так давно нею цікавилося невелике коло спеціалістів. Останніми десятиріччями вона почала швидко розвиватись. Цьому сприяла необхідність вирішення таких важливих проблем сучасності, як раціональне використання природних ресурсів, профілактика забруднення середовища промисловими відходами та транспортом, запобігання знищенню природних угруповань, збереження генофонду рослинного і тваринного світу. Екологія дає уявлення про те, яким чином досягти симбіозу техніки, виробництва і природи – цих не досить узгоджених у наш час компонентів біосфери і соціосфери.

Для сучасної людини знання основ екології не менш важливе, ніж основ фізики, хімії, математики. Екологізація виробництва – один з провідних напрямів науково-технічної революції, покликаної не тільки забезпечити узгоджене функціонування природних і технічних систем, а й значно підвищити ефективність останніх. Таким чином, екологія все більше набуває особливостей прикладної науки.

Екологія розглядає закономірності процесів та явищ на таких рівнях організації живого в природі, як організмовий, популяційний та угруповань організмів. Велика увага приділяється процесам біологічних кругообігів речовин і енергії, що становлять матеріальну основу біосфери. Екологія вивчає взаємозв'язки організмів і надорганізмових систем із навколишнім середовищем і між собою, узагальнює впливи екологічних факторів на живі організми та їх угруповання, а також вплив останніх на окремі фактори навколишнього середовища.

В наш час екологія не вимагає особливого захисту кордонів свого науково-практичного простору. Як і точні науки, вона володіє власним арсеналом законів і фактів. Автору з метою закріплення її сучасних позицій, які час од часу розмиваються різними визначеннями і підходами, довелося ознайомитися зі змістом і структурою багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних підручників. Запропонований студентському загалу підручник допоможе майбутнім фахівцям перейнятися долею природи, частинкою якої виступає будь-який живий організм, у тому числі і сама людина. Мислити глобально, діяти локально – головний девіз сучасного спеціаліста-еколога, який завжди має пам'ятати пророчі слова видатного українського вченого В.І.Вернадського: "У геологічній історії біосфери перед людиною відкривається велике майбутнє, якщо вона зрозуміє це і не буде використовувати свій розум і свою працю на самознищення".

В підручнику, крім фундаментального блоку з розділами:

• історія екології,
• аутекологія (екологія організмів, факторіальна екологія),
• демекологія (екологія популяцій),
• синекологія (екологія біоценозів, біоценологія),
• біогеоценологія (екосистемологія),
• біосферологія (глобальна екологія),
• виділено розділ прикладної екології, в якому викладені основні напрями розвитку екологічних знань.

Така структура відповідає нинішнім уявленням про становлення екології як інтегральної дисципліни "про виживання людства". Вона об'єднує три основних напрями: природничий (ендо- і екзоекології – від молекулярної екології до біосферології, в тому числі від екології людини до екології мікроорганізму, ландшафтну і космічну екології, екологію суші та екологію континентальних і морських вод, екологію міських (урбоекологія) і екологію сільськогосподарських (агроекологія) ландшафтів); соціальний (усі "соціальні екології" – медична, правова, політична, економічна, культурна, освітня, виховна, етноекологія, "екологія духу" тощо); технологічний – інженерна, промислова, сільськогосподарська, будівельна, транспортна, радіологічна та інші екології.

Галузі екології формуються неоднорідно, а тому характеризуються різними повнотою й обсягом. Сьогодні налічується близько 50 розгалужень екології. Спробу їх систематизувати в межах структури сучасної екології робить М.Ф. Реймерс (1994).

Проте ця схема насправді має описовий, а не функціонально-ієрархічний характер.

"Екологія як така – лише фундаментальна основа для природоохоронного і середовищеохоронного знання, є основа невід'ємна і абсолютно необхідна. Все інше – лише її прикладні сфери. Всі вони мають свої постулати і теоретичні узагальнення, які базуються на екологічному фундаменті" (Реймерс М.Ф. Экология. М., 1994). Отже, екологія, яка, за словами автора, "виросла з коротких штанців, надітих на неї Е. Геккелем", перетворилася у фундаментальну дисципліну. Якраз вона (біоекологія, як її називає М.Ф. Реймерс) має стати джерелом фундаментальних знань.

Велику допомогу у зборі матеріалів для підручника автору надали працівники кафедри екології та ландшафтної архітектури Українського державного лісотехнічного університету, за що висловлюю всім щиру подяку. Особлива вдячність автора асистенту кафедри Т.Г.Вахулі та інженеру Ю.І.Панківському, які здійснювали комп'ютерний набір рукопису. В підручнику використані рисунки із вітчизняних і зарубіжних джерел (див. список літератури).